Як відомо, апарат міської ради зареєстрував два проекти рішень: «Про затвердження міської програми «Національно-патріотичне виховання у навчальних закладах м. Бровари» на 2016-2020 рр.» та «Про створення Центру національно-патріотичного виховання «Посвіт» Броварської міської ради Київської області». Новація викликала шквал емоцій на засіданні комісії з гуманітарних питань, що відбулася 20 липня.
Починалося представлення проектів спокійно: депутат Оксана Мельник, вона ж начальник управління освіти і науки, упевненим тоном розповіла, що програма важлива, пройшла потрібні стадії обговорення, відповідну презентацію відвідали чимало депутатів, усі внесені пропозиції враховано, внесені зміни і — далі цитата — «можливо щось недосконало, проте нестиковки можна усунути вже в процесі роботи».
Рупором незгоди з «боронителями» програми — принаймні в нинішньому її вигляді — став депутат Олег Берестовий («ДемАльянс»). Він одразу звернув увагу на, м’яко кажучи, недосконало розписаний кошторис, в якому левовий шмат грошей буде виділено на Центр національно-патріотичного виховання (ЦНПВ) «Посвіт».
Зазначимо, що програми, на кшталт патріотичного виховання, як і будь-які, спрямовані на роботу з громадськістю, — є «класичним» зразком ініціатив, суть яких, умовно кажучи, у праці з людськими душами та мізками. Тобто вони зазвичай не вимагають наявності певних бюрократичних надлишків — на зразок окремих будівель, приміщень. Натомість те, що хочуть реалізувати у Броварах, є чимось іншим, адже ініціатори згаданої програми роблять акцент саме на такому «бюрократичному надлишку» — створенні ЦНПВ «Посвіт» із окремим приміщенням, можливо навіть, цілою будівлею!
Наприклад, депутат Берестовий звернув увагу на такий момент: кошторисом програми взагалі (!!!) не передбачено забезпечення міських бібліотек літературою (хоча в усі часи існування схожих ініціатив якраз цей момент — ліквідація в громадян «книжкового голоду», створення для них умов для читання, причому читання «правильної» літератури — був ключовим). Натомість передбачено, що якісь книги отримуватиме саме ЦНПВ. Тепер запитання: а що він із ними робитиме? Виділятиме бібліотекам? Безкоштовно чи ні? За якою квотою?
Далі дискусія вийшла на емоційний рівень підвищення тонів, і до кінця засідання Гуманітарної комісії учасники дискусії не змогли заспокоїтися… Прикро було спостерігати за «поборниками» ухвалення програми національно-патріотичного виховання: зі своїми опонентами вони розмовляли агресивно, перебивали, не відповідали прямо на зустрічні запитання.
З якогось моменту «на захист» депутата Берестового стала його колега по фракції Аліна Дяченко, звернувши увагу на специфічний (якщо не сказати — кумедний) факт: уся програма, запропонована у проекті рішення, стосується одного ЦНПВ «Посвіт», і практично нічого іншого!
Одним із кульмінаційних моментів став виступ пані Мельник, яка повідомила, що «в Україні складна, тривожна ситуація, на наших кордонах тисячі російських солдат, ми потребуємо активного захисту від російської агресії — зокрема, інформаційного захисту, а тут, у Броварах, не хочуть підтримати таку важливу програму». І це говорить людина, котра ще донедавна мала членський квиток Партії регіонів…
Свідомо чи й справді не розуміючи, прихильники програми не сприйняли одного факту — справа не в програмі патріотичного виховання як такій, а в її якості підготовки. Ось і виходить банальна маніпуляція, коли небажання ухвалювати неякісний проект, уже подають як небажання доносити дітям ідеї справжнього і непідробного патріотизму.
Далі депутат Мельник продовжила — тепер уже обґрунтовуючи необхідність ЦНПВ: мовляв, він потрібен як певний організовуючий, структуруючий центр, який зробить існування програми національно-патріотичного виховання на вищий рівень. При тому, що парадоксально, діяльність «Посвіту» значною мірою ґрунтуватиметься на ідеологічних програмах, запропонованих Міносвіти ще 2011 року. Тобто тоді, коли Україною правила «партія донецьких окупантів», а «головним по освіті» був одіозний Дмитро Табачник.
…Із усіх учасників засідання найбільш стриманим намагався бути Ігор Муратов — керманич ГО «Авангард АТО Броварії», котрий резонно наголошував, що, в будь-якому випадку, з чогось треба починати. І навіть ідеологічні програми «від Табачника» були за своєю суттю непоганими, просто вони ніколи по-справжньому не працювали.
Програма національно-патріотичного виховання потрібна, однак, не в такому вигляді, в якому існує сьогодні. Причому треба не просто вносити правки в проект, а ґрунтовно його перероблювати. Чи вистачить на це політичної волі — питання…
Поки що гуманітарна комісія рекомендувала підтримати програму національно-патріотичного виховання в навчальних закладах Броварів.
Видання “Трибуна-Бровари” попросила висловити свою думку щодо програми національно-патріотичного виховання у навчальних закладах Броварів член Громадської ради при управлінні освіти і науки Надію Лещик:
— Центр патріотичного виховання можна створити при позашкільних закладах. Таких у Броварах три. Створити відповідний відділ і декілька гуртків та секцій. Це дозволить зекономити бюджетні кошти.
Патріотичне виховання повинно бути наскрізним у всіх предметах та виховній роботі, тому необхідно підвищувати рівень кваліфікації педагогів з цієї важливої теми. Громадська рада висловлювала ці пропозиції на декількох засіданнях але, на жаль, до них не дослухались.
Щодо створення єдиного центру патріотичного виховання, то таке враження що створюється чергове тепле місце для директора цього центру. У Броварах був подібний на Автошколі але практично нічим не займався і його ліквідували у 2008 році.
Станіслав Дикий.
