Авторка – Поліна Трофименко,
фінансова консультантка в сфері убезпечення життя
Редакція сайту може не поділяти погляди авторів та не несе відповідальності за інформацію, опубліковану в розділі «Блоги». Відповідальність за зміст, достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори текстів, розміщених у розділі «Блоги».
Ми вже з’ясували, що компанії life insurance – це один із інструментів збереження та примноження наших грошей. Для того, щоб ним скористатися, треба придбати поліс страхування життя. У ньому є складова, яка не приносить нам гроші, а захищає від їх нестачі у разі форс-мажорів зі здоров’ям. І от два основні страхи, які супроводжують страхові продукти: «не в Україні» та «візьму поліс – наврочу нещастя». Чому не варто боятися української ментальності? Чому нещастя ми вже давно на себе наврочили? Як страх допоможе нам позбутися тривоги?
Не в Україні. З «наших» станеться. Політики все зіпсують.
З огляду на буремні події в нашій країні за роки незалежності – доволі виправдані побоювання. Традиційно вважається, що нам усе псують політики, ми гадаємо, що вони всесильні, можуть усе відібрати і спотворити. Але варто позбуватися такої ментальності, вона лише змушує нас думати, що ми безсилі, а руки самі опускаються.
Окрім того, невже політики змушували нас нести свої кревні в МММ та В2В? Напевне, Кучма чи Кравчук показували нам, де найбільші відсотки по депозитах та просили побільше грошей туди віднести?
Може досить шукати винних, а варто самим братися до рятування самих себе? Ми ж не сидимо голодні, коли пустий холодильник, ми йдемо в магазин. Нам же не приходить у голову, коли нас звільнили з роботи, лежати на дивані та страждати щодо несправедливості світу? Ми йдемо шукати інший заробіток.
Чому пенсіонери за кордоном відпочивають, а наші пляшки збирають?
Чому ж після невдалого досвіду ми вмовляємо самі себе, що «ТУТ» нічого вже чекати? Давайте, нарешті, навчимось відрізняти де можна вірити політикам, а де ні? Критично ставитись до інформації, яка нам приходить, та спокійно знаходити не лише способи витратити гроші тут і зараз, а й зберегти їх на майбутнє?
1.Як обрати банк, який не вкраде ваші гроші?
2. Компанії страхування життя: а якщо вони з нашими грошима втечуть?
Тим більше, що більшість політиків уже точно розібралися, де можна зберегти свої заощадження. І якщо ви думаєте, що це виключно закордонні банки та офшорні зоні, то ви глибоко помиляєтесь. Зверніть увагу на декларації відомих вам можновладців, у багатьох ви знайдете страхові поліси. Гадаєте, вони б користувалися такими послугами, якби збирались «тікати», «псувати» чи «забирати» всі ці компанії собі разом із нашими грошима?
1.Банк: золото, валюта чи гривні?
2. Три прості кроки до фінансової незалежності, які ви навряд колись зробите
Якщо вважаєте, що їм можна, бо в них багато грошей, давайте подумаємо логічно. Той, у кого є статки, піде просити на лікування онко в соцмережі? А стане така людина побиватися за маленьку пенсію? Тож, напевне, важливіший такий продукт саме тим, у кого вистачає грошей лише на життя та необхідні потреби. Тобто, саме нам із вами, бо закрити ті «дірки» в бюджеті нам буде ой як важко. А те, що політики теж користуються послугами страхових компаній, додає лише впевненості в їх надійності.
Не буду страхуватися, бо наврочу на свою родину нещастя
Я поважаю і розумію тих, хто дотримується певних принципів та правил у своєму житті. Навкруги стільки емоційних спокус, що стійкі до них люди мені вважаються кремезними чолов’ягами зі сталевими нервами (хоч ми й знаємо, що це не так).
Але в той же час я розумію, що в сучасному демократичному суспільстві все-таки доводиться дотримуватись певних правил. До прикладу, про страхування. Автоцивілка, туристичний поліс, страхування в громадському транспорті – все це must have у нашій країні за законом. Як тут бути із зуроченням? Не сідати в маршрутки, де на кожен квиток є страхова сума? Ходити пішки, бо всі авто застраховані? На залізниці теж всі пасажири застраховані… Тож наступний крок – вузлик та онучі і попід тинню в далеку путь?.. Підемо іншою логікою. Варто згадати, що відбувається у броварському відділенні травматології по п’ятницях та суботах. Черга з постраждалих не дає розслабитися жодному травматологу (велика їм подяка за адекватність у напрочуд неадекватних ситуаціях). Тож там точно всі застраховані, бо вони ж наврочили на себе піду, придбавши поліси!
Або ще так, вибачте за цинізм, але згадаймо будь-яку лікарню із онкологічним відділенням. Там теж всі застраховані, бо ж наврочили?
Давайте трохи перебудуємо своє мислення і приведемо його до європейського (ми ж туди прагнемо?). У Німеччині людина не вийде з дому, якщо в неї закінчився строк дії страховки, бо, не дай Бог, із нею може щось трапитися, а грошей немає! В Австрії (де страхування з’явилося) відсутність полісу страхування життя – це погана прикмета. А у Швейцарії матусю не випустять із пологового будинку без уже оформленого поліса на новонароджену дитину, бо раптом щось станеться!
Пропоную змінити прикмети на більш сучасні. І поганою прикметою вважати відсутність страховки, бо раптом щось, а фінансів не вистачить.
Пам’ятаймо, що боятися – це нормально. Страх – наша рушійна сила. Він допомагає позбутись тривоги. Як? Треба діяти! Забезпечити свій план «Б» на форс-мажорні ситуації. І я зараз не про страховку, а в принципі про хоча б якісь РЕАЛЬНІ дії. Давайте не думати про погане весь час, подумаймо один раз і закриємо це питання назавжди.
Нарешті зберемо певну суму грошей на нагальну потребу, бо страшно за дитячі травми; відкриємо рахунок у банку на випадок онкології. Страшно, бо мама мала сумний досвід; звернемось до недержавного пенсійного фонду, бо страшно жити на мінімальну пенсію в похилому віці. Як позбутися своїх страхів – вирішувати вам. Просто страховий поліс може закрити всі ці «страхи» одночасно, тому я і є прихильницею страхування життя.
А хто боїться політиків та того, що вони можуть зробити з нашою країною, то йдіть у їх ряди і забезпечте належне виконання всіх їх функцій!
Головне фото – авторки
Читайте інші матеріали авторки:
