Неділю за тиждень перед Великоднем називають Вербною. За нею слідує Великий (або Страсний) Тиждень. Дата Вербної неділі змінна, адже це перехідне церковне свято. Цього року воно припадає на 21 квітня.
Багатьма мовами світу цей день називають Пальмовою неділею – з огляду на гілки пальм, якими миряни устеляли Ісусеві дорогу, коли він в’їжджав у Єрусалим на ослику. Однак на слов’янських територіях пальми не ростуть, а весна настає з цвітінням верб. Тож пальмові гілки люди замінили вербовими, які й освячують святкового недільного дня у церкві.
Згадки про в’їзд Ісуса в Єрусалим є у Євангеліях. Вони повертають нас до IV століття. Єрусалимський патріарх, як колись й Ісус, сідав верхи на мула та прямував містом. Через пару віків таку традицію перебрала до себе і західна церква, а освячувати вербові (пальмові) гілки почали вже з ХІ століття.
Здавна люди вважали, що освячена верба в цей день є своєрідним оберегом дому. Гілочки ставили у горщик із водою поруч із іконами або вішали біля ікон задля здоров’я і достатку. Також гілочки часто кладуть у хліві, в стайні, встромлюють у землю перед будинком. Вважалося, що це вбереже рідний дім від небезпек, пожежі та блискавки.
Згідно із давніми українськими звичаями, вербові «котики», окроплені свяченою водою, мають цілющу властивість. Саме тому раніше після служби у церкві дітям давали «проковтнути котика, аби не було болю в горлі», а деякі батьки легенько били дітей гілками, промовляючи: «Не я б’ю – верба б’є! За тиждень – Великдень, Недалечко – червоне яєчко!». Це для того, аби діти були здорові та щасливі. Вже вдома батьки кладуть освячені гілочки у воду, якою миють дітей. Вважається, що така вода береже від хвороб. Відваром верби мили голову від мігрені, спазмів та кращого росту волосся, а потовченою на порошок – присипали рани й виразки. Освяченою вербою підкурювали хворого від лихоманки.
Як і в будь-яке інше церковне свято, у Вербну неділю існують певні заборони та прикмети:
- суворо заборонено будь-яка фізична праця: прибирання, прання, заняття в городі та саду.
- Заборонено шити, в’язати і навіть займатися рукоділлям.
- Заборонено лаятися, лихословити й бажати комусь зла.
- Якщо у Вербну неділю тепло і сухо – влітку буде великий урожай фруктів.
- У Вербну неділю вдарив мороз – рік принесе багато пшениці.
- У Вербну неділю важливо мати світлі думки і радісний настрій.
У Вербовий тиждень кожен день особливий:
- у страсний понеділок українці прибирають, миють оселю. Фарбують паркани, білять хати. Роблять усе, щоб їх домівка виглядала якнайкраще до свята.
- Вівторок починався з того, що жінки прасують, лагодять старий і шиють новий одяг, прасують білизну.
- У чисту середу люди закінчують найважливішу роботу. Пораються на городі, прибирають у хаті й зовні. Увечері починають робити тісто для пасок, дівчата вибирають яйця для писанок, готують віск, барвники. Хлопці ж прибирають подвір’я, складають дрова, звільняють двір від мотлоху.
- Страсний четверг відрізнявся тим, вся сім’я купує собі обновки. Вдень розмальовують писанки, починають пекти паски до свята.
- Велика п’ятниця – це день жалоби. Богослужіння страсної п’ятниці нагадують про жертву Ісуса Христа та його безмежну любов до людського роду. Цього дня християни суворо постують. Забороняється співати й веселитися.
- У Велику суботу українці готують Великодній кошик до освячення. Зазвичай, в нього кладуть ті продукти, які були заборонені у піст. У цей день спати лягають раніше, щоб завтра вранці піти до церкви освятити страви.
Вірити у прикмети та забобони чи ні – кожен вирішує особисто. Але мати світлі думки та не чинити ближньому зла – не погана порада для всіх не лише у Вербну неділю.
Фото – із Інтернету
