Максименко Максим Володимирович (23.06.1983 – 30.05.2024)
Ксенофонтов Сергій Володимирович (17.09.1970 – 30.05.2024)
Басок Максим Миколайович (13.11.1977 – 30.05.2024)
- Водій-електрик стрілецького взводу молодший сержант Максим Максименко;
- командир стрілецького відділення молодший сержант Сергій Ксенофонтов;
- командир стрілецького відділення молодший сержант Максим Басок загинули в один день – 30 травня цього року в Куп’янському районі на Харківщині від FPV-дрону. Це були одні з найвмотивованіших бійців 136- ї бригади.
Загинули через кілька факторів, частину з яких можна було попередити. Зокрема, надати від громади допомогу РЕБами. Не заднім числом.
Під час молитви за упокій душ загиблих, настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці отець Михаїл Лесюк закликав багаточисельну громаду, яка прийшла на прощання із полеглими Захисниками, об’єднуватись – лише це допоможе нам вистояти.
Сергію Ксенофонтову навічно залишиться 54 роки.
До великої війни чоловік працював приватним підприємцем. Пішов у місцеву тероборону в березні 2022 р. Обороняв Київщину, будував захисні споруди. Рідні і знайомі згадують Захисника як веселу, життєрадісну людину, яка відгукувалася на будь- яку потребу про допомогу.
У загиблого залишилась дружина і 8- річний син, а також донька від першого шлюбу, яких дуже любив.
Нагороди та відзнаки:
- Орден «За мужність» ІІІ ступеню (посмертно).
- Медаль «Ветеран війни».
- Відзнака «За оборону Києва та Київської області».
- Подяки від командування військового підрозділу за особисту мужність і самовідданість, захист державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службових обов’язків під час ведення бойових дій, високий професіоналізм, проявлений в умовах воєнного стану.
Максиму Баску навічно буде 47 років.
Захисник пішов у місцеву ТрО із перших днів повномасштабної війни. Це була надійна і відповідальна людина. Рідні згадують про полеглого, як про хорошого сім’янина і прекрасного батька.
Нагороди та відзнаки:
- Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий Хрест».
- Нагрудний знак Командувача об’єднаних сил Збройних Сил
України «За службу та звитягу» ІІІ ступеня. - Відзнака 114 ОБрТрО «Захистимо свій дім, захистимо Україну».
- Медаль «За жертовність і любов до України».
Максиму Максименку навічно буде 40 років.
Максим – АТОвець, який пішов у місцеве ТрО відразу після повномасштабного вторгнення. До великої війни працював водієм автобуса. Неймовірно мотивована, добра, відповідальна, талановита і творча особистість – дуже гарно співав, грав на музичних інструментах.
У полеглого Захисника залишилась від першого шлюбу неповнолітня донька.
Нагороди та відзнаки:
- Медаль «За жертовність та любов до України».
- Подяки командування військових підрозділів за особисту мужність і самовідданість, захист державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службових обов’язків під час ведення бойових дій, високий професіоналізм, проявлений в умовах воєнного стану.
- Орден «За мужність» ІІІ ступеню (посмертно).
Легких хмаринок Вам, наші дорогі. Нехай жодна сльозинка рідних не буде забутою.
Відео прощання із Захисниками дивіться у Telegram та Facebook.
Інформація уточнюється та доповнюється.
