У вівторок, 20 березня, Виконавчий комітет Броварської міської ради ухвалив встановлення меморіальних дощок бійцям, загиблим під час проведення АТО на сході України. Але з адресами у міськраді знову проблеми…
Ситуація із пам’ятними табличками загиблим воїнам у зоні проведення АТО тягнеться вже другий рік. Дошки, що їх встановлювали комунальні служби, були без портретів, із помилками та ще й не на тих місцях. Так, наприклад, виник конфлікт щодо адреси таблички Дмитру Янченку. Справа в тому, що з 18-ти років хлопець мешкав у квартирі тітки, і, на думку міської влади, дошка мала би висіти там. Однак мати загиблого героя не раз наголошувала, зокрема на координаційній раді з питань бійців АТО, що місце пам’яті має бути на домі, де проживає вона. На останнє засідання пані Янченко навіть принесла список із підписами мешканців її будинку, аби вплинути на міську владу.
Під час засідання виконкому 20 березня присутні проголосували за проект рішення, що затверджує встановлення пам’ятної дошки Дмитрові. Однак у документі не вказано адреси. На запитання, де ж саме буде меморіальна табличка загиблому воїнові, заступник міського голови Григорій Голубовський зазначив, що не має таких даних. Він також обмовився, мовляв, “усе вирішуватимуть АТОшники”, але не конкретизував. Матір Дмитра, пані Наталію, до цієї справи теж не долучили. Лишається сподіватися, що матір загиблого героя таки почують.
Окрім меморіальної дошки Дмитрові Янченку, проект рішення, що його підтримав виконком, затверджував встановлення такої ж бійцю з Броварів Олегові Онікієнку на фасаді школи, де він навчався. Одначе навчальний заклад розташований у Києві. У коментарі “Трибуні” Григорій Голубовський зазначив, що місто береться за вироблення таблички, потрібні лише параметри, які підійдуть школі. Цікаво те, що вдова Олега Онікієнка Світлана розповіла нашому журналістові, що цю меморіальну дошку вже виготовляють у Києві, і місто, нібито, не має до цього відношення.
Очевидно, погана комунікація між координаційною радою з питань АТО та виконавчими службами вкотре додасть “запалу” пригодам меморіальних дощок. Стає дивним, що це, здавалося б, нескладне завдання розтягнулося на кілька років і не дає родичкам загиблих героїв ушановувати пам’ять про них.