Бондаренко Віталій Васильович (28.11.87 – 22.07.25); Новгородцев Микола Юрійович (26.03.83 – 22.05.25)
Віталій Васильович Бондаренко та Микола Юрійович Новгородцев родом із Ладижина Вінницької області. Батьки Віталія свого часу переїхали до Великої Димерки, тож сім’я оселилася там. Згодом Микола Новгородцев із родиною переїхав до Броварів.
«Хлопці були дуже дружні. Горою один за одного. Відносини між ними були кращими, ніж інколи між рідними братами. Добрі, щирі, працьовиті», — розповідають про загиблих знайомі.
Микола Новгородцев до повномасштабного вторгнення працював на виробництві взуття. Захоплювався спортом, грав у місцевій футбольній команді. Був активним і веселим, залюбки долучався до озеленення міста, саджав дерева.
Віталій Бондаренко працював зварювальником, захоплювався художньою ковкою. Знайомі згадують його як працьовитого й надійного чоловіка, який ніколи не відмовляв у допомозі.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, брати в перші дні долучилися до тероборони, а згодом разом долучились до служби в ЗСУ.
Віталій Бондаренко служив головним сержантом – командиром гармати самохідного артилерійського взводу. Микола Новгородцев — солдатом, майстром – номером обслуги гармати самохідного артилерійського взводу.
На превеликий жаль, обоє загинули 22 липня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Могриця Сумської області. Відтоді понад рік вони вважалися зниклими безвісти. Лише зараз їхні тіла вдалося повернути рідним.
Поховали братів на алеї Слави міського кладовища.
Віталію Бондаренку назавжди залишиться 37 років. У нього залишилися мама та сестра.
Миколі Новгородцеву назавжди 42. У нього залишилися мама, сестра, дружина та двоє дітей…
Щирі співчуття рідним і близьким Віталія Васильовича та Миколи Юрійовича. Вічна та світла пам’ять Захисникам України!
Відео прощання із Захисником дивіться у Telegram та Facebook.
Інформація уточнюється та доповнюється.