Ірина Ющенко, “Маєш право знати”
Електротермічний опік 60% тіла – голови, шиї, тулуба, рук, правого стегна; опіковий шок вкрай важкого ступеня – така ціна екстремального хобі учня 9-Б кл. Броварської ЗОШ №2 Олександра Терещенка, який разом із групою однолітків подорожував «зацепом» на поїзді. 14 квітня хлопцю захотілося гостріших відчуттів, тож під час руху електропотяга він видерся на вагон, де його і вдарило 3 000 вольт. Цей заряд здатен перетворити людину на попіл. На велике щастя, 15-річний підліток вижив, хоча і продовжує балансувати між життям і смертю.
«Трагедія трапилася в четвер, 14 квітня, – розповідає батько підлітка Валерій. – Про те, що сталося, мені повідомила мама Сашкового однокласника Миколи (ім’я з етичних міркувань змінено – авт.). Саме з ним і був того дня мій син». Батько стверджує, що дитина в нього нормальна: не випиває, не палить, багато читає історичної літератури, займається музикою – у Будинку дитячої та юнацької творчості (БДЮТ) вчиться грі на гітарі, барабанах та грає у вокально-інструментальному ансамблі (ВІА). Після школи вдома обідає і відразу йде на музику, повертається близько 9 вечора.
Саме після занять музикою, хлопець і вмудрявся покататися на електричці та до 21 год повернутися додому. Як розповів викладач гуртка Валерій Степанець, офіційні дні Сашкових занять – середа з 15.45 до 17.45 та неділя з 14.00 до 16.00. Однак його талановитий учень, який грає як на ударних інструментах, так і гітарі, міг приходити і в інші дні. Та 14 квітня Сашка на заняттях не було. Зате о 18.15 хлопець був на пероні зупинки «Бровари» і сів зі своїм однокласником Миколою в електричку «Київ-Ніжин».
«Нас завжди збирається компанія, але в четвер ми були з Сашком удвох, – розповідає Микола. – Те, як каталися «зацепом», знімали на камеру і викладали в Ютюб. Але цього разу я не знімав. Зайшли в електричку, як і всі. А потім Саша десь перед зупинкою Трубіж поліз на дах вагона, а я залишився в тамбурі. До цього часу ми на даху ніколи не каталися. Через деякий час я побачив за вікном спалах, потім – ще два, і коли електричка на Трубежі зупинилася, я вибіг. На вагоні лежав Саша і горів, як свічка. Я почав кричати. У цей час Саша впав на платформу, і я почав його гасити курткою. Спочатку люди не знали, куди викликати «швидку», тож вирішити везти Сашу до Бобровиці».
«Відразу після повідомлення про трагедію із старшим сином (у родині підростає ще 11-річний хлопець – авт.), ми з дружиною взяли таксі й поїхали в Бобровицю (Чернігівська обл. – авт.), – розповідає Валерій.- Також окремою машиною поїхала і Сашин класний керівник Оксана Чайка разом із деякими батьками класу. Наш син лежав у реанімації Бобровицької райлікарні без свідомості під крапельницею та апаратом штучного дихання. Нас до Саші не пустили. Найперше, що сказали лікарі – синові травми не сумісні з життям». Валерій відразу спростовує чутки, що поширилися Інетом: після вердикту лікарів від дитини мати не відмовлялася, і заживо дитину не хоронила. Зрозуміло, в матері був шок, тож довелося допомогу надавати і їй.
Наступного дня, після консиліуму, лікарі все ж порадили везти тяжкохворого в столицю, попередньо домовившись із Київською обласною лікарнею. «Після того, як приїхав із Києва реанімобіль і лікарі оглянули сина, у мене взяли розписку, що я не матиму ніяких претензій до медиків, якщо Саша під час транспортування помре, адже стан у нього був критичний», – каже батько. Під час півторагодинної дороги у хлопця кілька разів переставало битися серце, тож машину доводилося зупиняти і «запускати» життєдайний орган. Ще кілька разів серце зупинялося і в столичній реанімації. Та до одної біди додалася інша: у дитини відмовили нирки. І хоча підлітку зробили гемодіаліз(механічне очищення крові для лікування важких форм ниркової недостатності – авт.) та вставили в трахею трубку для дихання, ніяких шансів на життя хлопця медики не давали. Тоді родичі порадити батькам звернутися в церкву і покликати священника для проведення обряду Соборування. Чи саме цей обряд створив диво, чи ні, але Саша прийшов до тями, і в батьків з’явилася надія, що син виживе.
Директор ЗОШ №2, де навчається Сашко, Валерій Кащеєв, каже, що учні школи просто шоковані тим, що сталося з Олександром, і факт небезпечного екстриму оцінюють негативно. «Якби батьки учнів попереджали вчителів про подібні захоплення своїх дітей, нехай і анонімно, такого б не сталося, – каже директор. – Одна з матерів підлітків знала, чим захоплюється її син та його однокласники, однак у школу не повідомила. Натомість обіцяла підліткам, якщо вони припинять займатися «зацепінгом», повезти їх у музей, де є старі вагони. Та найбільше винна в тому, що трапилося – людська байдужість, адже люди, напевне, бачили, як підлітки «граються», і поліції не повідомляли».
Валерій Кащеєв розповів, що вчителі з’ясували, які діти разом із Олександром займалися «зацепом», провели з ними та їхніми батьками роз’яснювальну роботу. Як стверджує директор, переважна більшість цих сімей – благополучні. Та і самого Сашка як класний керівник Оксана Чайка, так і викладач гуртка «ВІА» Валерій Семенець характеризують і з позитивної сторони: чемна, добра, талановита дитина.
«У мене з сином довірливі стосунки, я практично ніколи його не бив, хіба що маленьким, і то пару раз, – каже Валерій. – І ніколи не думав, що мій син може займатися чимось подібним». Підтвердження тому, що в сина і справді з’явилося екстремальне хобі – подорожувати «зацепом», батько знайшов на Сашковій сторінці «ВКонтакті», коли вдалося прочитати його переписку з товаришами. Чому так трапилося, що їхня слухняна дитина наражала себе на небезпеку, батько пояснює тим, що Сашу ще змалечку цікавило все непізнане: то він за буйки запливе, то хоче полізти на радіовежу, що на Радіостанції (останню знесли – авт.). Та і його сторінка «ВКонтакті» підтвердження різнопланових захоплень підлітка: Сашка цікавить, як зробити фокуси з мікрохвильовою, і як трансформувати глиняного горщика у коптильню, і як змайструвати арбалет. Та найбільше на Сашковій сторінці – майстер-класів гри на гітарі та барабанах, а також фото і відео його кумирів – панк-рок музиканта Михайла Горшенєва, Валерія Кіпєлова з рок -групи «Кипєлов», і, звичайно, Віктора Цоя.
На сьогодні стан Саші лікарі оцінюють як «критично стабільний», та, на щастя, хлопець вже почав сам дихати, стабілізувався і тиск. Однак попереду на підлітка очікує дороге та довготривале лікування, тож усі небайдужі мають змогу долучитися до збору коштів на порятунок Олександра Терещенка. Щоб врятувати дитину, з найпершого дня до збору грошей активно підключився батьківський комітет 9-Б кл., власне, силами яких і продовжується лікування Саші, адже батько-вантажник та безробітна мати віддали всі заощадження, що мали.
Карта Приватбанку №4149 4978 6461 6158 (Валерій Терещенко, батько). Грошима, які поступають на картку, розпоряджається батьківський комітет 9-Б класу.
