Видання «Трибуна-Бровари» запускає новий проект — «Бровари говорять», у якому надаватимемо змогу висловитися представникам Броварів на теми загальнодержавного рівня.
Першою темою видання визначило ситуацію з можливою ухвалою Верховної Ради щодо надання можливості місцевому населенню так званих «ДНР» та «ЛНР» брати участь у виборах на місцевому рівні та на рівні Верховної Ради, на чому наполягають Мінські домовленості.
Виходячи з того, що на територіях «по ту сторону фронту» є мирне населення, видання опитує представників міста Бровари — депутатів, активістів, учасників Євромайдану, учасників АТО, добровольців:
«Чи має право населення цих територій на прийманні участі у таких виборах? Адже там є мирне населення, яке не брало у руки зброю?».
Хтозна, наскільки для столичної влади важить «глас народу», втім, важливість нашого міста в контексті Київщини не варто недооцінювати. Тому сподіваємося, на Банковій побачать і почують: Бровари кажуть «ні!» виборам на окупованому Донбасі…
Ігор МУРАТОВ, учасник АТО, голова правління ГО «Авангард-Броварія»:
— На мою думку, дозволити деенерівцям та еленерівцям організувати вибори, та ще й пробитися за їхнім підсумком до Верховної Ради, рівносильно тому, щоби одночасно випустити з тюрем усіх в’язнів, які скоїли тяжкі й особливо тяжкі злочини (вбивства, рекет, зґвалтування), та ще й зробити їх «народними обранцями».
Як можна допускати в наш парламент убивць… навіть не просто вбивць, а тих, хто воює проти України та українського народу? Яке в нормальної людини може бути ставлення до злочинців? Щодо населення, котре опинилося під окупацією: насамперед воно має вирішити, з ким воно — з Україною чи Росією, і з цього виходити в подальшому житті. Серед тих, хто там залишився, є різні люди з різними причинами, що спонукали їх саме до такого рішення. Є хворі люди, які суто фізично не можуть виїхати, а є прилаштуванні, колабораціоністи. Думка останніх не повинна цікавити решту українців. У моєму розумінні, «особливий статус Донбасу» означає одне: треба огородити його колючим дротом, як це роблять у в’язницях. Я — за такий варіант. Тим паче, багато тамтешніх людей хоче саме такого розвитку подій, схожого на Придністров’я чи Абхазію.
Володимир ОПАЛЬКО, учасник Євромайдану, депутат Броварської міськради, «Солідарність»:
— Треба насамперед визначитись із термінологією. До того, поки Україна не відновить контроль за кордоном із Росією, до того, поки з «ДНР» та «ЛНР» не заберуться російські багнети, немає сенсу говорити про те, що вибори будуть чесні та демократичні.
Якщо буде зачинений кордон, спокійна обстановка, тотальна відповідність українському законодавству, якщо будуть покарані злочинці, які воювали проти України, — вибори можна проводити, оскільки це наша земля, територія України. Причому можна проводити вибори і місцеві, й загальнодержавні. Верхівка «ДНР» та «ЛНР» не має ні морального, ні юридичного, ні фізичного права брати участь у наших виборах, але мирне населення — інша справа. І, вважаю, Україна повинна відновлювати Донбас, бо це, повторюю, наша земля. Треба зробити так, аби Донбас відчув себе частиною України.
Юрій СКОТНІКОВ, учасник Євромайдану, депутат Броварської міськради, «Самопоміч»:
— Я абсолютно проти надання Донбасу якогось окремого статусу, крім статусу частини унітарної України. Вибори там проводити немає сенсу, бо на цій хвилі до Верховної Ради пройде тільки один контингент — неадекватний.
Якщо сказати м’яко — люди із сепаратистськими поглядами, колабораціоністи, в яких одне завдання — розвалити Україну. Поки там не закриють кордон, поки не проведуть, умовно кажучи, санітарну профілактику, поки не ліквідують усі організації, котрі брали участь у створенні терористичних угрупувань, неможливо там проводити цивілізовані вибори. Набагато доречнішим є така послідовність кроків: визнати ці території окупованими, відновити кордон, а якщо це неможливо, побудувати новий кордон із «ДНР» та «ЛНР». Словом, заморозити конфлікт. Якщо ж вирішимо підтягувати їх під себе, є ризик, що колабораціоністсько-зрадницька зараза перейде на решту частину України. І вони, вважаю, не зовсім і сепаратисти — просто люди, які грають на руку Москви. Зрадники, одним словом. Хворий орган, який треба ізолювати від території України.
Сергій БАТЮК, учасник Євромайдану, депутат Броварської міськради, «Солідарність»:
— Моя точка зору дуже проста: Донбас повинен бути частиною України. Але доти, поки з оцих республік не приберуть окупаційну армію, поки кордон не перекриють і він перейде під наш контроль, ні про які вибори навіть говорити не варто.
Я не хочу, щоб у Верховну Раду потрапили злочинці-рецидивісти. Чесне волевиявлення там зараз неможливо забезпечити, значить, не можна говорити про такий сценарій. Бо сьогодні все, що там можна провести, — референдум на зразок кримського. Навіть іще гірше: тут людей зганятимуть під дулами автоматів. І відповідальність за зруйнований Донбас у першу чергу має нести Росія. Не ми прийшли до них зі зброєю, не ми загарбали російську територію, а вони віроломно вдерлися на територію суверенної держави, де живе народ, який росіяни за звичкою називають «братнім».
Сергій БОЙКО, учасник АТО, депутат Броварської міської ради, «Свобода»:
— Як не лише депутат обраний українським народом, а і як боєць добровольчого батальйону, учасник російсько-української війни скажу таке.
До повного відновлення адміністративного й військового контролю над окупованими територіями жодні вибори проводити там не можна! Не можна робити жодних перемовин із ворогами і зрадниками, окрім як для того, щоб прийняти від них капітуляцію. А проведення виборів, поки на цих територіях правлять терористи й російські військові, є ніщо інше, як капітуляція, пособництво сепаратизму й державна зрада! Тому кожен чиновник від дільничного міліціонера й до президента, хто був чи є замішаний у подібних злочинах, повинен отримати найвище покарання згідно законів військового часу!
Також додам, що разом із побратимами я протидіяв цим зрадницьким ініціативам 31 серпня минулого року, за що отримав кримінальне переслідування. Але не дивлячись на репресії, я надалі боротимуся зі зрадницькими (мінськими й іншими) угодами будь-якими методами.
Вадим МУТИЛО, військовий Національної гвардії, депутат Броварської міської ради, позафракційний:
— Наразі говорити про це зарано, оскільки, по-перше, немає чітко роз’ясненого механізму в Мінських домовленостях, по-друге, досі не ухвалено відповідного законопроекту.
Насправді, як я бачу, це питання сьогодні перетворилося на засіб для маніпуляцій певних політичних кіл. Зрозуміло, що на тимчасово окупованій території мешкають громадяни України, котрі мають право на вибори. Однак що робити із тими донбасівцями, котрі виїхали в інші регіони нашої держави, в сусідню РФ, інші країни світу? Тобто вибори, якщо вони відбудуться, — наскільки вони відображатимуть думку саме Донбасу як певного цілого, чи все-таки незначної частини його населення, котре залишилося на окупованій території?
Вибори за мінськими угодами мають бути за українськими законами, а це означає, що територіально-виборчих комісіях повинні бути представники тих партій, які зареєстровані в Україні. Уявити собі, що на ТВК будуть представники «Народного фронту» та БПП «Солідарність» зараз просто не можливо. Або що там будуть на всіх адмінбудівлях висіти українські прапори. Поки що це складно уявити.
Оксана САВОСТА, волонтер:
— Я до цього ставлюся негативно. Навіть більше: шоковано, що це питання взагалі підіймається на найвищому рівні! Що ж виходить: ми узаконюємо вибори й даємо зелене світло терористам до найвищих ешелонів влади, зокрема, до Верховної Ради?!
Адже одна з вимог потенційно ухваленого закону про вибори на окупованих територіях — амністія бойовиків, що, як на мене, неприпустимо. Тоді постає одне запитання — ключове й украй неприємне: навіщо тоді ця війна на Сході, навіщо АТО, за що полягло 10000 душ?! Як може бути волевиявлення на окупованих територіях? Щодо місцевого населення: ті, хто справді переживають за Україну, хто має проукраїнські настрої, давно виїхав до інших областей. І там отримав право голосувати.
Олександр ОСТАПКОВИЧ, учасник АТО, перебував у полоні:
— Однозначне і категоричне ні! Взагалі не можу уявити — як може стояти питання у суспільстві, тоді, коли ми воюємо і там ворог. На таке питання я відповім навіть не замислюючись.
Мінські домовленості — це пшик. На цих переговорах немає жодного представника від України. Жодного! Ті представники, які є, можуть вести перемовини про обмін полоненими, можливо, по гуманітарним питанням, забезпеченню допомоги населенню.
А взагалі потрібно ізолюватися і жодних переїздів, спілкування, 100% завіса. В наш бік людей пускати, туди — нікого. Залізо-бетонний кордон! До повного визволення!
Вільного волевиявлення не буде. Населення повністю знаходиться під владою окупантів і сепаратистів, і, не дай Боже, хтось там щось скаже відкрито.
Знаю, що там є люди, які про-українськи налаштовані. Але зараз треба кордон і жодних стосунків і виборів. Навіть ті, хто налаштований за Україну, не скажуть нічого відкрито, люди просто не довіряють один-одному. Йде навіть розділ по сім’ях! Батьки думають одне, діти — інше. Ті люди, які мене рятували з полону, не могли своїм дітям розповісти, оскільки діти були налаштовані проросійськи.
Занадто там зазомбували і залякали людей.
Олег ШЕВЧУК, депутат Броварської міської ради, “Свобода”, доброволець АТО:
— Вважаю, що дозволити вибори зараз не можна, оскільки це буде означати, що ми дамо можливість бандитам, які йшли воювати проти українців, йти у владу. І фактично сепаратистам ми даємо амністію.
Спочатку потрібно перекрити кордон з Росією, повністю очистити територію від збройних формувань і сепаратистів, тоді можна говорити про якісь вибори. В нинішніх реаліях такі вибори будуть нечесними, непрозорими і навіть небезпечними. Навіть ті, хто налаштовані там за Україну, не зможуть це сказати відкрито. А Мінські домовленості? Вони абсолютно себе не виправдали.
