Бондаренко Олексій Іванович
Олексій Іванович Бондаренко народився в столиці, а все своє свідоме доросле життя мешкав у Броварах із дружиною і сином. Любив їх понад усе, розповідають знайомі.
До великої війни Олексій Іванович працював охоронцем в АТБ. Колеги згадують, що чоловік був дуже доброзичливий, відповідальний, спокійний, завжди відгукувався на потребу в допомозі.
Коли ворог повномасштабно вторгся на рідну землю, Олексій Іванович пішов на фронт добровольцем на початку вересня 2022 року. Служив солдатом, молодшим сержантом десантно-штурмових військ. Під час виконання одного із завдань, отримав важке поранення в ліву руку. Майже рік боєць перебував на лікуванні та реабілітації, але відновити функціонування кінцівки так і не вдалося.
У тилу Олексія Івановича спіткала інша біда – він потрапив у ДТП.
«Льоша отримав ушкодження внутрішніх органів, але довгий час не зізнавався, що болить, – розповіла Наталія, дружина померлого Захисника. – У броварській лікарні перебував два тижні, ось у понеділок мав виписуватися… І 24 липня…помер».
Під час прощання з померлим, щирі слова вдячності за любов і жертовність в ім’я рідних і України висловили син, хрещений син, колега по роботі.
Під час панахиди за упокій померлого бійця, разом із священниками храму Покрови Пресвятої Богородиці молилися всі рідні, близькі, знайомі, пересічні містяни.
У прощальному слові біля гроба Олексія Івановича, настоятель храму отець Михайло Лесюк закликав українців єднатися, щоб, нарешті, здолати ворога.
«Воїни, такі як Олексій, є тим добрим насінням для нашої країни, бо багато з нас прокинулися і стали свідомими українцями, які зараз навчаються своїй культурі, тільки починають пізнавати свою історію», – сказав священник.
Олексію Івановичу навічно буде 45 років… Легких Вам хмаринок…
Відео прощання із Захисником дивіться у Telegram та Facebook.
Інформація уточнюється та доповнюється.
