У Броварах набирає актуальності тема — депутатський фонд — ідея, суть якої у виділенні кожному депутату коштів з міського бюджету на вирішення нагальних потреб виборців.
«Плюси»: депутатам не потрібно за кожним зверненням чекати сесій і просити гроші. При цьому кошти спрямовуються комусь на ліки, комусь на слухові апарати, ще комусь — на ремонт лавочки, тобто на нагальні потреби. Звичайно, все це підзвітно документально.
«Мінуси»: немає гарантій, що депутати не почнуть піаритися на темі допомоги виборцям. Крім того, дехто може побачити у цьому підкуп виборців, корупцію…
«Трибуна-Бровари» опитала депутатів Броварів, аби з’ясувати, хто «за», хто «проти» і чому.
Володимир ОПАЛЬКО, «Солідарність»:
— У кожного депутата на окрузі є обездолені люди, ще більше людей — хворі.
Коли я вперше був депутатом у 2006 — 2010 роках, уже діяла схожа ініціатива: на кожного обранця виділяли по 500 грн; сума справді мізерна, але краще ніж нічого.
Грошей на закупівлю ліків для Броварів катастрофічно бракує: у бюджеті передбачено 700 тис. грн, а потреба — понад 10 млн грн.
Моя нинішня пропозиція полягала в тому, щоб кожному депутату на рік виділяли 10-20 тис. грн, які б він міг спрямовувати на соціальні ініціативи, пов’язані з лікуванням хворих.
Ось недавній приклад: до мене звернулася мати 15-річної дівчинки, котра фактично глуха і потребує слуховий апарат вартістю 54 тис. грн. Звідки мені взяти такі кошти?
Мер Броварів Сапожко спочатку нібито погодився на ініціативу. Навіть більше – запропонував виділяти на кожного депутата з бюджету по 1,5 млн грн на рік на «соціальні проекти», потім групувати суми по фракціях (у «Солідарності» 7 членів, отже сумарно виходить 10,5 млн грн), аби вони особисто ними розпоряджалися.
Коли я почув про таку суму, то просто зніяковів. Але було дано протокольне доручення, відтак секретар міськради Петро Бабич запропонував головам фракцій зустрітись і висловити думку.
І що вийшло? «За» були «Солідарність», «Батьківщина», «проти» — Радикальна партія Ляшка, «ДемАльянс» (їхнього представника не було на засіданні, вони про це напередодні оголосили), УКРОП, «Єдність».
Словом, ініціативу зарубали. Головний закид опонентів — це форма підкупу виборців. Я вважаю, ці претензії неправомірними. Чому? Тому що форма виділення коштів тут прозора, її легко перевірити: громадянин готує запит депутату — депутат формує пакет документів і пише клопотання до міськради — міськрада виділяє певну суму на суворо регламентовані потреби. Весь процес легко моніторити від початку до кінця… Я взагалі впевнений: на людському горі не наживешся.
Борис ДУДКО, «Батьківщина»:
— Я виступаю за введення у Броварах депутатського фонду, оскільки за його допомогою можна принаймні посприяти людям у вирішенні труднощів — не тільки медичних, а й різних соціальних.
Що поганого в тому, коли кожному депутату раз на місяць виділятимуть, скажімо, 1 тис. грн, яку він зможе видати на ремонт дахів, дворів, під’їздів, каналізацій, на фарбування лавочок? У мене одна принципова позиція: виділення коштів повинно відбуватися безготівково. Таким чином уникнемо корупції, бо коли гроші переводитимуться з міської ради, наприклад, у ЖЕК, їхній рух та використання нескладно простежити.
Вадим МУТИЛО, позафракційний:
— Вважаю ідею нічим іншим, як пережитком радянського минулого.
Є спеціальні програми — муніципальні, державні, міжнародні, приватні, — які займаються такими питаннями. Наприклад, у нашому місті діє відома програма «З турботою про кожного».
У моєму розумінні, це ніби кишеньковий бюджет депутата, котрий він, як мовиться, з «барського плеча», вирішує, як розподіляти…
Повторюю: все треба робити через соціальні програми та інститути. До того ж сьогодні в Броварах можуть ввести в дію програму «Громадський бюджет», через яку реально вирішувати подібні речі… Що робити, якщо приходить хвора людина й просить про допомогу? Потрібно шукати шляхи вирішення проблеми поза бюджетом.
Аліна ДЯЧЕНКО, «Демократичний Альянс»:
— Наша фракція поки не визначила ставлення до цієї ініціативи офіційно — можливо, зробимо це найближчого понеділка.
Я так само поки не готова коментувати її, оскільки не вивчала ґрунтовно. Знаю «історію питання»: свого часу вже існувала схожа ініціатива, проте згодом її узурпував міський голова, створивши фонд «З турботою про кожного», що, як на мене, було неправильно. Тут ще треба пам’ятати про дуже важливий момент – ми ж не мажоритарники, тобто не закріплені за округами, де нас обирали…
Сергій БОЙКО, «Свобода»:
— Вважаю, у цьому проекті більше «плюсів», аніж «мінусів». Безумовно, будь-що можна перевернути як на добро громаді, так і проти неї. Тобто ситуацію, коли депутати використовуватимуть фонд як піар, нереально виключити.
Це залежить особисто від кожного: або піаришся, або робиш добрі справи. Щодо суми, яку треба виділяти обранцям і як часто це робити — раз на рік чи раз на місяць, поки не готовий говорити. Найголовніше, на мою думку, створити прозорий механізм звітності, котрий дасть змогу будь-кому простежити, куди і як спрямовані гроші (грубо кажучи, після кожної операції мають бути чеки). Можливо, такий механізм доцільно прописати навіть не на регіональному рівні, а на державному.
Юрій СКОТНІКОВ, «Самопоміч»:
— Підтримую проект! Ми вже кілька років пропагуємо в Україні децентралізацію, а депутатський фонд — одна з її форм. Головний «плюс», на мою думку, в оперативності: коли до тебе приходить людина й просить про термінову допомогу — наприклад, невідкладну операцію, діяти треба реактивно, бо збирання фінансів через різні організації — надто бюрократична процедура… Виділяти кошти вважаю доцільним раз на рік, а суму треба оговорювати під час сесії.
Наприкінці року кожна фракція повинна звітувати про використання грошей із пред’явленням офіційних доказів, що ті пішли за призначенням.
Спілкувався Станіслав ДИКИЙ.
