25 січня 2018 року сталася непересічна подія. На 47-ій черговій сесії Калитянської селищної ради 19-ма голосами з 19-ти присутніх депутати оголосили недовіру та достроково припинили повноваження голови громади Олексія Христинченка.
Таким чином, перша об’єднана територіальна громада (ОТГ) у Київській області написала ще одну, абсолютно нову сторінку в історії української децентралізації. Калита стала знов-таки першою серед ОТГ в Україні, де задовго до закінчення терміну повноваження селищного голови його відправили у відставку.
Досить рішучий крок – недовіра та дострокове припинення повноважень голови – загалом не став несподіванкою. Особливо для тих, хто більш-менш уважно стежив за подіями у Калиті.
Конфлікт назрівав давно…
Калита наближалася до кардинального фіналу. Поки не буду вдаватися в детальний опис всього, що відбулося в ОТГ за більше ніж два роки. Це тема окремого дослідження. Причиною так званого січневого «перевороту» став конфлікт між головою громади Олексієм Христинченком та депутатським корпусом. Він зародився фактично чи не з першої сесії, і зрештою довів ситуацію до вибухового стану.
Ще тоді, два роки назад, автор цих рядків був надзвичайно здивований, коли головуючий, пан Христинченко, на одній з перших сесій чомусь вперто послідовно не ставив на голосування пропозиції депутата. Що він просто зобов’язаний був зробити згідно із Законом «Про місцеве самоврядування». Зрештою, голова, так би мовити, здався. Але ж у безплідних дискусіях щодо цього простого процедурного питання сесія втратила …40 хвилин.
Хтось, можливо, скаже – дрібниця. Та ні. Далі – більше. Сесії почали перетворюватися на багатогодинні дискусійні і неефективні марафони. Вони тривали п’ять, шість годин,а конкретних рішень приймалося дуже мало. До речі, остання сесія взагалі побила рекорд – вона тривала більше 7 годин.
Кількість безплідних годин на сесіях збільшувалася, кількість депутатів,які приходили на сесії, почала зменшуватися. Дійшло до критично малої кількості, коли із 26 обранців на сесійні засідання стали приходити 14, 15. До того ж, не один десяток призначених сесій просто не відбувалися – депутати їх ігнорували. До речі, фраза «не один десяток» – не обмовка, так і було.
Слід до цього додати претензії депутатів до голови щодо кадрових призначень управлінського апарату, небажання голови проводити конкурси на заміщення вакантних посад, фактичне невиконання Олексієм Христинченком рішень сесії Калитянської ради. Словом, депутати звинувачували голову у невмінні налагодити продуктивну роботу депутатського корпусу, Олексій Христинченко причину непорозумінь вбачав в іншому – це, мовляв, депутати винні, вони не хочуть працювати, і так далі. Тріщина між головою та депутатським загалом розширювалася. Не допомогли заклики до порозуміння і ззовні. До Калити з миротворчою місією приїжджав голова облдержадміністрації Олександр Горган. Його полум’яно-емоційні заклики до порозуміння теж успіхом не увінчалися.
Остання крапля – втрата понад мільйон гривень державної субвенції
Фактично чи не останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння депутатів, стала втрата громадою 1 мільйона 200 тисяч гривень державної субвенції буквально напередодні нового року. 27 грудня 2017 року Олексій Христинченко мав підписати договір із компанією «Укравтозапчастина» на закупівлю трактора та навісного обладнання на вказану суму – техніку для потреб громади планували використовувати в першу чергу в Семиполках.
До Калити після попередніх домовленостей, що тривали два місяці, приїхав з пакетом документів менеджер компанії, але пана Христинченка він не знайшов. Селищний голова несподівано в цей день, 27 грудня, пішов у …відпустку на кілька днів. Підписання договору не відбулося, 1 мільйон 200 тисяч благополучно повернулися до держказни.
Потім Олексій Христинченко, відповідаючи на претензії депутатів, пояснював: що він, як і кожен громадянин, згідно з трудовим законодавством має право на відпустку, що замість нього договір могла підписувати секретар ради Лариса Федоровська – вона мала на те повноваження у час його відпустки, зрештою – що він і не збирався підписувати зовсім, бо не все там, на його думку, чисто, трактора немає, і він боявся подальшого кримінального переслідування. В «Укравтозапчастині» були шоковані – подібного в їхній практиці ще не було. Шокованими були й депутати, особливо від Семиполок.
Зрештою, 25 січня 2018 року конфлікт, який, зрозуміло, не йшов на користь розвитку громади, закінчився тим, що після більш ніж чотирьох годин дебатів Олексій Христинченко залишив сесію, і вже без нього, обравши за головуючу секретаря ради Ларису Федоровську, депутати таємним голосуванням достроково припинили повноваження пана Христинченка. Обов’язки голови поклали на все того ж секретаря ради.
Причому, дебати були пов’язані все з тим же: Олексій Христинченко не ставив на голосування пропозиції депутатів, які наполягали внести в порядок денний звіт голови за 2017 рік, та питання про дострокове припинення повноважень голови…
Фінал історії? Ні, звичайно. Наступного дня ще не звільнений голова ради приніс розпорядження, що він йде у відпустку – 26 січня по 6 лютого. Тому на сьогодні набагато важливішими є перші уроки цієї історії, аналіз того, наскільки юридично правильними були дії депутатів Калитянської громади.
Один із депутатів обласної ради назвав калитянські події уроками демократії. Додавши при цьому: з огляду на те, що відбувалося і відбувається, Калита перебуває навіть не в першому класі школи демократії, а в підготовчій групі.
І це не тільки проблема Калити. Вона загальноукраїнська – низький рівень знань як депутатів, так і очільників громад, небажання вивчати закони, дотримуватися їх, норм процедури, зрештою – невміння цивілізовано вести дискусії. На Броварщині можна навести достатньо прикладів, коли від незнання, або з думкою – а може пронесе,а може й так згодиться, ігнорується законодавство. Між тим,варто нагадати ніби й прописну істину, що демократія не є вседозволеністю, що справжня демократія – то є сила закону. Як би він комусь не подобався.
Кожен крок має бути юридично бездоганним
Аналізувати бурхливі калитянські події допоможе нам юрист, фахівець законодавства про місцеве самоврядування Андрій Федоренко.
Найперше запитання – чи мала право рада достроково припиняти повноваження голови і чи дотримана при цьому процедура?
- У статті 79 Закону про місцеве самоврядування, яким і мають керуватися в роботі і голова, і депутатський корпус в першу чергу, чітко зазначені підстави для дострокового повноваження повноважень голови, – говорить пан Андрій. – Не зупинятимуся на всіх пунктах статті, кожен бажаючий може без проблем з ними ознайомитися. Назву останній, який має безпосереднє відношення до цієї ситуації. Цитую: «Повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути також достроково припинені, якщо він порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень». Щодо Конституції та законів, то немає доведених судами фактів порушення їх паном Христинченком. Залишається одна законна підстава – «…не забезпечує здійснення наданих йому повноважень». Як я зрозумів, саме на цьому ґрунтувалося ухвалене депутатами рішення про дострокове припинення повноважень Олексія Христинченка. Не мені оцінювати наскільки вмотивованим воно є. Це може робити депутатський корпус, зрештою – суд, якщо хтось звернеться до нього для встановлення істини. Важливо додати, що право припиняти достроково повноваження має сам голова за власною ініціативою, громада та депутатський корпус. Все це прописано у відповідному законі. Як і те, що рішення на сесії з цього питання приймаються не менше ніж двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.
…Нагадаємо, що за недовіру, а потім і за дострокове припинення повноважень Олексія Христинченка голосували 19 присутніх на сесії депутатів із загального списку в 26 депутатів. Тобто, дві третини є. Немає особливих запитань, говорить Андрій Федоренко, і щодо інших процедурних норм під час голосування. Тобто була утворена лічильна комісія, затверджено бюлетень для таємного голосування, саме голосування проводилося у таємний спосіб. Ніяких порушень у цьому плані сесія не допустила.
Ще одним рішенням калитянські депутати обов’язки селищного голови поклали на секретаря селищної ради Ларису Федоровську. І дуже суттєво, що на тій же сесії ухвалили бюджет громади на 2018 рік.
Далі ситуація може розвиватися за кількома сценаріями. Вже колишній селищний голова підкориться депутатському вердикту. Якщо ж пан Христинченко не погоджується, то єдиний шлях – до суду.
Зрозуміло, що можливий і варіант дострокових виборів голови. Згідно із законом особа, яка виконує обов’язки голови, протягом 15 днів з момент ухвалення рішень про відставку звертається до Верховної Ради з клопотанням про призначення позачергових виборів голови. Парламент у свою чергу робить це не автоматично. Він може ухвалити вердикт про проведення виборів, але для цього потрібна наявність судових рішень про визнання дій голови незаконними, висновок відповідного комітету Верховної Ради. Своє рішення парламент має ухвалити не пізніше 90 днів. Ну а потім можливі вибори.
Якщо ж пан Христинченко звернеться до суду, бажаючи опротестувати рішення сесії від 25 січня, то у такому разі двох третин депутатських голосів юридично достатньо для рішення про дострокове припинення повноважень голови , однак недостатньо для вмотивованого суддівського вердикту. Суд буде вивчати, чи достатньо вагомих доказів того, що селищний голова справді не виконував покладених на нього обов’язків.
- Суддівська практика в Україні підтверджує останню тезу, – говорить Андрій Федоренко. – Якщо випадків відкликання місцевих депутатів в історії України мало, то сільських, селищних, міських голів відкликали неодноразово. Зрозуміло, що посада голови є значно привабливішою, адже саме він уособлює місцеву владу. При цьому, найчастіше ініціатором відкликання, як і в калитянській історії, виступала не громада, а депутати ради.
Юрист наводить приклади Новодністровська, Тростянця. У першому суд відновив міського голову на посаді, в другому відправлений рішенням депутатів у відставку у 2012 році міський голова Юрій Бова не погодився з цим рішення та продовжував виконувати свої обов’язки, а в 2015-му громада вчетверте обрала його на цю посаду.
Ці та інші приклади зайвий раз підтверджують: у таких питаннях будь-які рішення повинні бути юридично вірними, практично – бездоганними. І ні в якому разі чи депутати, чи інші органи виконавчої влади не повинні ігнорувати навіть, здавалось би, найменшу вимогу законодавства, стаючи часом на шлях так званої «революційної доцільності», коли для досягнення мети особливо гарячі голови пропонують оминути якусь законодавчу вимогу, бо це ж, мовляв, на благо. Саме так спробували діяти, але вчасно схаменулися, у Калиті. Буквально наступного після сесії 25 січня дня була пропозиція звільнити пана Христинченка з роботи негайно, не дивлячись на те, що він перебував у відпустці.
…Зрозуміло, крапку в історії «Калита – Христинченко» ставити зарано. Переконаний, вона всім нам дасть ще чимало уроків. І не тільки юридичного, але й морально-етичного характеру. Про них треба говорити, причому чесно і відверто. На цих уроках варто вчитися…
Автор – Анатолій Гаркуша
