Ольга Павлівна Кислова 28 років працює вчителем географії, із них 21 – у броварській гімназії ім. С. Олійника. За цей час підготувала безліч призерів олімпіад різних рівнів та заслужила повагу колег, учнів та керівництва. Напередодні Дня вчителя журналісти «Трибуни» зустрілися з учителькою, яка має небанальний погляд на реформи в освіті, на події в Україні та світі, позаяк її предмет вимагає компетенції в найширшому колі питань нашої мінливої політики.
Про географію як комплекс наук
- Ольга Кислова (О.К.): Географія, як наука, наразі є скоріше комплексом наук: від метеорології, кліматології, океанології, геології до економіки та політики. Зараз навіть науковці вагаються: до якої групи наук віднести географію – до природничих чи до суспільних. Сучасна географія – набагато ширший зріз знань, ніж знання про кліматичні зони або тварин. Щоб бути у тонусі, я взяла участь у роботі багатьох міжнародних програм, зокрема, у голландсько-українській, в якій мене навчали економіці. Наприклад, зараз навчаємо дітей з 9-го класу типології країн за класифікацією ООН, роз’яснюємо такі терміни, як ВВП, національний дохід, національні індекси. Але, як ви розумієте, економіка та корисні копалини тісно пов’язані з політикою. Причому питання, пов’язані з переплетенням політики і економіки, є навіть у олімпіадах! Тому мушу постійно вивчати та знаходити приклади, які пояснювали б учням сутність процесів, причому не лише в Україні.
Про підготовку до олімпіад міжнародного рівня
- О.К: Приблизно з 6-го класу ми вже бачимо учнів, які мають потенціал для змагань високого рівня. Але потенціал обов’язково має співпадати з бажанням багато працювати, витрачати свій час. У таких випадках має значення саме командна робота: вчителя, самого учня, батьків. Ще бажана допомога на рівні міста та міністерства. Уся підготовка проводиться в позаурочний час і вимагає залізної дисципліни і мотивації. Звісно, змагатися на міжнародному рівні дуже важко: по-перше, важливо знання іноземної мови, особливо – знання сучасних наукових термінів іноземною мовою. По-друге, уявіть різницю у технічному оснащенні між Україною та іншими країнами: обладнання для підготовки шукаємо в спеціалізованих наукових установах по всій Україні. Але навіть там прилади можуть бути застарілими!
Крім того, міжнародні змагання з наук про землю відбуваються у формі реальних наукових досліджень на місцевості, наприклад, у горах, печерах, у дикій природі, на річках, тощо. Причому учні з різних країн мають запропонувати наукову теорію вирішення конкретної екологічної проблеми місцевості. Тому підготовка включає дуже ретельні дослідження здоров’я дітей та їхньої фізичної витривалості. Під час змагання спілкування телефоном із батьками або вчителями заборонені. І в таких умовах маємо призера змагань у Таїланді – учня нашої гімназії Віктора Пасілецького, команда якого зайняла 3-е місце серед 150 учасників із усього світу!
Під час підготовки особливо вивчаємо кліматологію, океанологію та геологію, використовуючи матеріали як українською мовою, так й іноземними. Та головне, що участь в олімпіаді – це не лише перевірка знань, але і гартування характеру не лише учня, але іноді й учителя.
Про реформу освіти
- О.К: Успіхи наших учнів підводять до думки, що в Україні досить сильна теоретична база. Системою навчання Сухомлинського зацікавились Китай, Японія, маємо багато семінарів для колег із Азії. Але щодо практичних навчань, то потрібна науково-технічна база, сучасні прилади. Зараз відбуваються тендерні процедури, і скоро нам встановлять справжню метеорологічну станцію та отримаємо повний комплект обладнання для кабінету географії.
Реформа освіти відбувається, і тут дуже важливий зворотній зв’язок: Міносвіти пропонує програми та підходи, ми на місці їх впроваджуємо та коригуємо. Сучасна освіта – складний та безперервний процес. Але хотілося б менше звітності та більше творчої свободи у викладанні предмету.
Про сучасних дітей
- О.К.: На мою думку, на поведінку дітей, на їхню якість навчання дуже впливають гаджети. Саме ставлення до інформації стало іншим: інформація доступна будь-яка, будь-коли, але від цього вона дуже неякісно, поверхнево засвоюється. Не буду приховувати, що іноді в комп’ютерні ігри грають навіть на уроках.
На засвоювання інформації дуже погано впливає наповнюваність класів. Раніше ми розкладали велику карту посеред класу та вивчали топографію усім класом. Зараз таке зробити неможливо – просто елементарно не вистачає місця. Важко приділити увагу кожному, а разом із відволіканням уваги на гаджети це не сприяє належному засвоюванню знань. Звісно, є діти, які понад усе зосереджені на навчанні, але таких одиниці.
У цілому, сучасні діти патріотичніше налаштовані, багато хто цікавиться політикою, суспільними процесами, вивчає інформацію щодо політичних подій, у тому числі з міжнародних джерел. Навіть ставлення до гімну України в них вже інше, багато дітей дійсно пишаються Україною.
Про покликання
- О.К.: Учитель – це не просто фахівець, який готує дитину до високих балів на ЗНО. У нашій професії неможливо відбутися без покликання. Відчула це, коли ще навчалася у Ніжинському педінституті: конкурс у ті часи був високий, вступ – складний. Рівень підготовки навіть у ті роки був належний: навчали поводитися у різних ситуаціях, багато наголошували на психології дітей. Практика була з першого курсу, причому зауваження були до дрібниць, навіть до тембру голосу. Ну і, звісно, у ті часи кожен учитель мав бути вихователем та творчою особистістю, тому співали, танцювали, малювали майже всі. З тих пір я впевнена: рівень підготовки вчителів в Україні досить високий, не гірше, аніж у тій Голландії чи Фінляндії. Тому з дітьми спільну мову нахожу завжди легко, можу поговорити про сучасні комп’ютерні ігри, розумію їхні інтереси, знаю, як подати свій предмет цікаво.
«Те, що Ольга Павлівна працює у нашому колективі, сприймаю як джек-пот. І досі пам’ятаю нашу першу зустріч, – розповідає директорка гімназії ім. С. Олійника Ольга Козленко. – Але коли я вперше відвідала її урок із метою методологічного дослідження та оцінки, зрозуміла, що Ольга Павлівна розповідає про свій предмет так, що відірватися на виставлення балів неможливо. Вона задала належний рівень викладання предмету в гімназії на багато років, і те, що її вихованці призери численних олімпіад – зовсім не дивно. А як її поважають діти!».
«Поважаємо її за те, що по-перше, вона має ґрунтовні наукові знання та віддається своєї роботі наповну, – кажуть Христина Позняк та Марія Адаменко. – Головне, з нею завжди цікаво поговорити на сучасні теми. Вона вимоглива і справедлива».
Ангеліна Козлова
Фото – авторки та із сайту гімназії
