«Трибуна-Бровари» продовжує серію матеріалів «Місто, люди і місця», у межах якої розповідає про цікавих особистостей і локації, що створюють наше місто. Цього разу говоримо з Миколою Бабаєнком, членом аматорського клубу “Біг у Броварах” та одним із організаторів забігу “Весняний ліс” про те, як бігаючи відпочивати.
Наближаються травневі свята, а з ними — і традиційні пікніки та байдикування на дивані. Якщо ж ви втомилися від пасивного відпочинку, альтернатива є! І, як би лячно це не звучало, її ім’я — біг. Журналісти “Трибуни” спілкуються з Миколою Бабаєнком, членом любительського клубу “Біг у Броварах”, одним із організаторів забігу “Весняний ліс” про те, як позбутися страхів і отримувати задоволення від цього виду спорту.
Миколо, доброго ранку. І в мене відразу тематичне запитання: бігали сьогодні?
— Бігав, але небагато, кілометрів 5-6. Я нешвидко бігаю, із середнім темпом приблизно 6 хвилин на кілометр.
Як давно Ви бігаєте?
— У червні вже буде два роки. Це взагалі цікава історія. Я дуже хотів повернутися до водного поло. Але через вагу тренер не дозволяв. Зрештою, я таки вмовив його. І от у вівторок повернувся до спорту. На наступний день у мене не розгиналися руки, але в четвер уже все пройшло, і після наступного тренування я був повний сил та енергії. Отож, коли прийшло запрошення від “Бігу в Броварах”, вирішив спробувати.
І яким був перший досвід?
— Я пробіг півтора кілометра, упав і сказав хлопцям, аби вони мене там і лишили. (сміється) Потім говорив із тренером, і той сказав, що з моєю вагою бігати не можна: дуже велике навантаження на суглоби. Я особливо не пручався: біг завжди здавався не моєю справою. Але потім знайомий порадив визначити індекс маси тіла. Виявилося, що він із таким самим індексом теж починав бігати. Так у мене вже не було відмовок. Багато людей при розмовах про біг згадують страшні три кілометри у школі, коли біжиш у незрозумілому одязі, бо тобі просто треба скласти. Усі кажуть: “Я задихаюся, у мене болять ноги, біг не для мене”. Так воно і є… Спочатку, але від бігу можна навчитися отримувати задоволення.
Ви цьому навчилися завдяки клубу “Біг у Броварах”?
— Так. Якби це було звичайне тренування, я би дуже швидко перестав бігати. Але “Біг у Броварах” — це зовсім по-іншому. Мені, як людині компанійській, формат пробіжок за дружньою розмовою став чудовим варіантом для занять спортом. Головна ідея — кайфувати від цього процесу. У школі під час кросів вас примушують бігти в повну силу, із клубом ми бігаємо в задоволення.
До речі, про примус. Чи варто змушувати себе бігати? І якщо так, то яким чином це робити?
— Я вважаю, що прям змушувати себе не потрібно. Бо довго ви так не протримаєтеся. Але варто спробувати різні способи бігу, ту саму скандинавську ходьбу. Можливо, щось вам таки підійде. Мотивація з’являється вже після того, як ви почнете. Людям стає цікаво, чи зможуть пробігти п’ять кілометрів, потім — десять, потім — напівмарафон чи марафон. Хтось працює над своєю швидкістю. Головне — почати рухатися, тоді речі відразу стають простіше.
А що порадите людям, які тільки починають бігати?
— Купити не просто зручні, але й гарні кросівки. (сміється) Бігуни — вони ще ті модники і модниці. Але якщо серйозно, то біг — це найдоступніший вид спорту. Усе, що вам потрібно мати – одяг і взуття. От правильно обрати взуття — дуже важливо. Для цього краще почитати спеціальну інформацію або ж скористатися консультацією в магазинах чи навіть у лікарів. Одягатися варто так, ніби температура на вулиці вища на 10 градусів, адже важливо не перегрітися. Є багато міфів про дихання під час бігу. Але ми у клубі дотримуємося простого правила: не важливо, як ти дихаєш, головне – дихати. Тому під час пробіжок постійно розмовляємо, так і за новенькими слідкуємо: поки говорить, значить, усе добре.
Де Ви любите бігати найбільше? Є якісь секретні маршрути у Броварах?
— Я живу поруч із лісом, та й із клубом ми бігаємо саме туди, тому ліс — має улюблене місце. Думаю, це для естетів. (Сміється) Мені навіть здається, що бігати ґрунтом — легше, він ніби амортизує.
Розкажіть, із чого починався клуб “Біг в Броварах”?
— “Біг у Броварах” заснував Максим Польща (чит. його виступ на першій L.E.D. Bro). Спочатку вони разом із товаришами бігали по стадіону, а потім вирішили об’єднатися з іншими однодумцями і організували недільні пробіжки. На початку червня цього року клубові виповниться два роки.
Як проходять ваші зустрічі-тренування?
— Зараз ми маємо кілька груп. Одні збираються для ранкових пробіжок щодня о 6:00 біля басейну “Купава” і прямують до лісу. Інші — по вечорах займаються з тренером на стадіоні. Ну, звісно, і ми досі виходимо на недільні пробіжки. Клуб також почав проводити окремі заходи. У жовтні минулого року ми організовували забіг із 42-річною історією “Осінній лист”. І вже два роки поспіль напередодні Нового Року проводимо крос для Дідусів Морозів.
29 квітня, уже цієї неділі, ви також проведете забіг “Весняний ліс”. Як значиться в анонсі, захід розраховано на цілі корпоративні команди, буде навіть приз за найбільш чисельну. Звідки така ідея?
— Ідея з’явилася ще минулого року. На масових забігах часто можна побачити людей, які бігають у брендованому одязі. Таким чином можна привернути увагу до свого бізнесу. І тоді ми вирішили, чому б не зробити такий корпоративний забіг у Броварах? Адже тут теж є багато підприємств, які б могли себе прорекламувати таким чином. Окрім цього, ідея була в тому, аби привити людям нову культуру відпочинку. Масові забіги — це як День міста, тільки тут ти не просто пасивний спостерігач, а можеш створювати атмосферу свята сам. Та і що гуртує колектив краще за спільні дурощі? (Сміється)
Команди яких підприємств уже зареєтрувалися?
— Зараз маємо реєстрації команд Green fit, Vodafone та Бровари-Вторма. Це з найвідоміших у Броварах. Усього ж ми вже маємо понад 200 реєстрації на забіг.
Ну, і наостанок для натхнення нашій аудиторії розкажіть, що хорошого вам особисто приніс біг?
— Так хочеться коротко відповісти — все. Але якщо конкретніше, то пробіжки не просто допомогли мені втратити вагу і стати витривалішим. Завдяки ним я маю навколо себе здорове оточення зі здоровими звичками та спільними інтересами. Біг із клубом подарував мені безліч нових знайомств і нову міцну дружбу. Саме через спілкування я досі бігаю й не збираюся кидати.
