«Трибуна-Бровари» продовжує серію матеріалів «Місто, люди і місця», в рамках якої розповідає про цікавих особистостей і локації, що створюють наше місто. Цього разу розповімо про героя з Броварщини, який загинув у боротьбі за Україну, – Софронія Костиру. Сьогодні, 11 грудня, минає 100 років від дня смерті цього молодшого урядника Військ Центральної Ради.
Тривалий час історія уродженця села Русанова лишалася невідомою для сучасників. Окупаційна радянська влада нищила своїх противників не лише фізично. Вона прагнула забуття про них серед людей. І почасти свого досягла – адже попри відкриття архівів, про Софронія Костиру на сьогодні знайшлось небагато інформації. Невідомі як точне місце його поховання, так і збереженість могили загалом.
Втім, дещо таки стало доступним для громадськості. Під час декомунізації у 2015 році владоможці та активісти звертались до Українського інституту національної пам’яті з проханням надати свої варіанти перейменування вулиць у Броварах. У відповідь установа надіслала пропозиції, у яких відкрились імена двох учасників боротьби за Україну, що родом із Броварщини, – Михайла Ружного та Софронія Костири.
У Центральному державному історичному архіві України вдалось віднайти оригінали документів про Софронія Костиру. Звідти стало відомо, що на момент Української революції боєць був молодшим урядником 5-ї сотні Гайдамацького Гетьмана Сагайдачного полку Військ Центральної Ради. Народився він у 1897 році в родині селян у Русанові.
У метричній книзі київської Воскресенської церкви на Печерську виявили запис про смерть діяча. Загинув Софроній Костира рівно 100 років тому, 11 грудня 1917 року, у збройній сутичці з більшовиками в Києві — під час роззброєння червоногвардійського підрозділу. Йому було всього 20 років.
Наступного дня після смерті на Звіринецькому кладовищі в Києві молодшого урядника поховав священик Микола Смірнов. Утім, спроби віднайти могилу захисника України сьогодні виявилися марними.
Як зазначив доглядальник цвинтаря Михайло Терещенко, усі записи про поховання до 1940-х років були спалені нацистськими окупантами. Ба більше, попри кількадесятирічний досвід роботи на кладовищі, він не пригадує табличок, меморіальних плит, інших написів із іменем Софронія Костири.
Михайло Терещенко припускає, що поховання військового діяча Центральної Ради могло бути здійснене на монастирському секторі цвинтаря. Працівник кладовища навіть вказує приблизне місце, де міг бути похований Софроній Костира. Однак жодних ознак його могили побачити не вдалось.
Пан Михайло не виключає, що домовину могли знищити більшовики, причому незадовго після окупації України. Водночас, тепер на монастирському секторі московський патріархат УПЦ активно встановлює нові металеві хрести білого кольору з іменами похованих тут монахинь.
Тим часом, пропозиції Українського інституту національної пам’яті вже не залишились поза увагою. 25 грудня 2015 року на честь військового діяча новообрані броварські депутати перейменували вулицю Фурманова, що біля вокзалу, на вулицю Софронія Костири.
