Минуло 9 днів, як Бровари здригнулись від трагічної події: ворожий «шахед» зруйнував будинок і забрав життя подружньої пари Смиковських. Журналісти «Трибуни-Броварів» поспілкувались із донькою загиблих Тетяною, аби закарбувати в пам’яті спогади про земляків, чиє життя забрала росія.
Історія знайомства
Ігор Смиковський народився і проживав у Броварах, пані Валентина родом із Русанова. Познайомила їх спільна подруга, яка у майбутньому стала їх кумою. Знайомство відбулось у Русанові. Це було кохання з першого погляду. Вже за два тижні пара побралась.
На той момент Ігор служив за контрактом в Угорщині, тож відразу після весілля забрав за кордон і свою молоду дружину. Там народилась донька Тетяна. Через кілька років контракт не продовжили, тож сім’я повернулась в Україну і придбала в Броварах старенький будиночок та земельну ділянку.
Характери
«Дуже добрі, щирі, відверті, чесні, справедливі. Батько був чоловіком слова: якщо він щось обіцяв, то обов’язково це виконував, навіть коли це могло нашкодити йому самому. Мама дуже добра, завжди жила на позитиві і намагалась згладжувати всі конфлікти, якщо такі виникали», – розповіла про батьків донька.
Таня пригадує, що мама завжди намагалась зробити так, щоб усі довкола посміхались і вірили в краще.
Справжнім життям подружжя Смиковських були їхні діти. Батьки працювали, аби в доньки і сина було все найкраще. У вільний час любили виїжджати на природу, також їм подобалось відвідувати театри і концерти.
Будинок мрії
У маленькій старій хатинці сім’ї було затісно, та і для життя вона була фактично непридатна, тож подружжя в дворі поряд будувало великий будинок.
«У батька була мрія: коли ми виростемо, то житимемо всі разом у великому будинку. Він дуже хотів, щоб дітей ніколи не турбувало «квартирне питання» і всім було достатньо місця під одним дахом. Я пам’ятаю як маленькою кинула монетку у фундамент, коли його заливали… На щастя…», – розповіла Тетяна.
Ігор Анатолійович власноруч відливав блоки для стін будинку, тож будівництво тривало повільно. Щороку подружжя намагалось відкладати якомога більше дня втілення мрії, відтак тяжко і багато працювали.
На подвір’ї облаштували декілька теплиць, у яких вирощували овочі і зелень на продаж.
Тетяна пригадує, що сім’єю збирались на кухні за великим столом, де годинами проводили час за теплими сімейними розмовами. На свята разом із родиною накривали стіл у вітальні, а влітку святкували день народження батька у дворі, на свіжому повітрі…
Про відбудову батьківського будинку
Будинок відновленню не підлягає, каже Тетяна. Після всіх експертних обстежень єдине, що чекає на залишки від будівлі – демонтаж: «Ми з братом вирішили ухвалювати остаточне рішення про майбутнє будинку лише після того, як вляжуться всі наші емоції».
За словами Тетяни, міськрада допомогла організувати похорон батьків, а також пообіцяли провести експертизу зруйнованого будинку. Проте на цей час конкретної інформації щодо експертної оцінки немає.
Вівчарка Том
Собакою Томом, який пережив величезний стрес під час трагедії, наразі опікуються волонтери БФ «12 вартових».
Як повідомили журналістам волонтери, наразі вівчарка перебуває під опікою дружньої організації Dog Help Kharkiv на лікуванні та соціалізації. Коли тварина пройде необхідний курс, волонтери відновлять пошуки родини для нього. Наразі пес потребує догляду спеціалістів.
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким загиблої родини Смиковських.
Читайте також:
Моральна компенсація за втрату близьких: у Реєстрі збитків стартував прийом заяв
Житло для ВПО: нові механізми компенсацій і субсидій у 2025 році
Гроші на ремонт зруйнованого житла: коли можуть відмовити в компенсації
«єВідновлення»: в Україні запустили програму компенсації за пошкоджене під час війни житло
