На 18 сесію Броварської міської ради виноситься питання фінансування проектування та будівництва двох шкіл — «з нуля» на Василя Симоненка, 103 та на добудову корпусу до ЗОШ №10 на вулиці Симона Петлюри, 17Б.
У проекті, який виноситься за поданням Відділу капітального будівництва, йдеться про те, що на передпроектні та проектні роботи по будівництву ЗОШ І-ІІІ ступенів за адресою Василя Симоненка, 103 потрібні кошти на суму 4 566 294 грн, а на аналогічні роботи по будівництву корпусу початкової школи на території ЗОШ №10 — 1 556 691 грн.
Увагу депутатів-членів земельної комісії привернув той факт, що за рішенням виконкому від 14 червня йшлося про одну кількість учнів для школи на Василя Симоненка, 103 — 1890, а вже на 18 сесію міської ради виноситься проект, де йдеться про 2640 учнів. Зазначена інформація не нова, навіть 18 серпня відбулося засідання виконкому, на якому відповідне рішення було затверджене, але питання залишилося відкритим — чому раптом змінилася кількість учнів у проекті?
Першим запитав депутат Володимир Опалько («Солідарність»), зазначивши, що оптимальна кількість учнів в одній школі від 1200 до 1600 осіб, а тут раптом аж 2600! Секретар міської ради Петро Бабич (УКРОП) розповів про те, що плануються дві спарені школи, тобто за проектом — два окремі об’єкти.
Депутат Вадим Андрієвський (РПЛ) нагадав, що є відповідні норми кількості квадратних метрів на одну дитину, яких дотримуються при проектуванні шкіл і висловив надію, що за зміни кількості учнів, проектанти не вийдуть за межі цих норм.
«Я думаю» і «я бачу» — це різні речі!», — підхопив тему депутат Леонід Черепейнік («Солідарність»). На переконання депутата, потрібно обов’язково врахувати, скільки на території майбутньої школи буде стадіонів, спортивних і актових залів.
«Що ми можемо враховувати, якщо досі немає проекту?», — запитав Петро Бабич, на що Черепейнік парирував: «А як ми можемо закладати якісь кошти, якщо на земельній ділянці вже зроблені прорахунки по всіх нормах щодо 1890 учнів?».
Слово взяла начальник Відділу капітального будівництва Людмила Павлик, і повідомила, що наразі триває збір передпроектних матеріалів, які будуть направлені в «Діпромісто» (Державне підприємство Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю. М. Білоконя — один з провідних науково-дослідних і проектних інститутів у галузі планування територій та населених пунктів в Україні). Останні в свою чергу мають зробити містобудівний розрахунок, відповідно до якого пропишуться містобудівні умови та обмеження. А вже потім проектанти, відповідно до умов та обмежень будуть розробляти проектну документацію.
«Лише тоді буде визначена кількість учнів», — сказала Павлик. Остання фраза викликала хвилю емоцій у депутатів «Солідарності»: «Якщо ми не знаємо точну кількість учнів, навіщо ми прописуємо її у проекті?». Павлик відповіла: «2640 — це та цифра, яка передбачається генпланом».
Така плутанина із кількістю учнів викликала емоційну, проте логічну реакцію депутатів.
Зокрема Андрієвський іронічно запитав: «Ви, мабуть, перший проект на колінках писали, лише потім у генплан зазирнули».
Після того, як з цифрою в 2640 учнів розібралися, депутати почали наполегливо допитуватися, чи ця кількість учнів передбачена згідно діючого генплану, тобто від 1999 року? «Так», — відповів Бабич, але якось дуже невпевнено. Схоже було, що під натиском депутатів, зокрема, Черепейніка, чиновники розгубилися, не розуміючи, як саме відповідати.
Леонід Черепейнік тим часом не зупинявся: «У 1999 році було визначено, що там буде 2640 учнів?». Почувши ствердну відповідь, продовжив: «Покажіть мені генплан!». Петро Бабич почав говорити, що це була закладена перспектива земельної ділянки, чим викликав ще більше емоцій у депутата Черепейніка: «Була одна школа, потім виявляється — це дві! Спарені! То один проект, то інший! Що це за плутанина?».
Очільниця ВКБ спробувала «закрити тему»: «Невже це питання настільки важливе?!». «Так!», — тут уже хором вигукнули майже всі присутні депутати.
Депутати продовжували розбиратися — якщо це одна школа, то чому «аж» на 2640 учнів, якщо дві — то чому був спочатку проект на 1890. Людмила Павлик перейшла на відверті відговорки, на кшталт, «Вам аби тему заговорити, забовтати» (остання фраза когось дуже нагадала, чи не звучало вже щось подібне на зустрічі з очільником київської обласної поліції?).
Подальші крики і перепалки спробував зупинити депутат Андрієвський, який запропонував підтримати проект без числа кількості учнів. І навпаки «підігрів» ситуацію секретар Петро Бабич, зазначивши, що визначити нині, скільки буде шкіл і які — неможливо, бо по генплану показники дані на перспективу.
Апогеєм конфлікту став вигук депутата Леоніда Черепейніка на адресу пані Павлик: «Я не вірю жодному Вашому слову! Бо Ви вже брехали неодноразово!». «Собаки брешуть під забором!», — відреагувала начальник ВКБ.
По тому вирішили дочекатися начальника управління архітектури і будівництва Лілію Рибакову, щоб вона принесла генплан і відповідну документацію.
Пані Рибакова завітала з документами і кресленням, де було вказано, що передбачено розмістити два шкільні комплекси, зблокованих загальноміських навчальних закладів І-ІІІ ступенів на 2640 місць, 44 плюс 44 класи.
Цікаво, що коли один із присутніх місцевих активістів Віктор Малофієнко зазначив, що креслення, які принесла пані Рибакова, не є детальним планом території, голова комісії Василь Кочубей почав робити йому зауваження і вимагати, щоб той сів на місце і не заважав.
На уточнюючі запитання депутата Черепейніка, пані Рибакова відповіла, що її графічні матеріали — це детальний план території, розроблений у 2013 році, на ньому позначено, що об’єкти на ділянці розраховані на 2640 учнів, тоді як за генпланом 1999 року цього не було.
У підсумку депутати проголосували одноголосно за те, щоб рекомендувати сесії підтримати проект рішення.
