Ім’я Ольги Кунцевської до великої війни було досить відоме в культурному просторі не тільки Броварів. І не лише тому, що вона з липня 2021 р. очолювала Броварський відділ культури, а й тому, що пані Ольга – авторка проєктів, які відомі всьому місту: дитячого фестивалю «БравоKids», «Марафону новорічних свят», сучасного простору «ТепЛиця», інтерактивного музею «СвітЛиця», дитячого шоу «Харизма», святкування Дня міста в концепції фестивалю «Сусіди». Відтак за час роботи Ольги Кунцевської на посаді головної спеціалістки відділу культури, а потім і очільниці, вдалося змінити формати святкування всіх свят у місті та реалізувати масштабні проєкти.
Із початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, пані Ольга разом із сином виїхала в Німеччину, де нині і живуть. «Роби, що любиш! Люби, що робиш! Івенти – моє все!», – так визначила свою професійну діяльність у Німеччині пані Ольга.
Журналісти «Трибуни» зв’язалися з Ольгою Кунцевською, щоб розпитати в неї про рішення виїхати за кордон, європейський досвід посадовця, реалізацію проєктів як амбасадорки Броварів, та чи збирається повертатися в Україну?
- Згадайте день 24 лютого 2022 року і чому ухвалили рішення виїхати саме в Німеччину?
24 лютого, думаю, як і всі в Броварах, я зі своєю родиною прокинулись від перших вибухів. Спочатку була думка, що це щось трапилося на будівництві поруч, але червоне небо з боку Києва говорило про інше. Весь день разом із рідними провели в міському культурному центрі «Прометей», підвальне приміщення якого стало для багатьох бомбосховищем. Там і ночували. У пʼятницю це вже був військовий обʼєкт і цивільні мали його залишити.
Разом із родиною ухвалили рішення виїхати на вихідні на дачу (с. Марківці, що на Чернігівщині), щоб зрозуміти як діяти далі. Моїй мамі було на той час 81 рік, а сестра з поламаною ногою на милицях, тому постійні переміщення з квартири в укриття був не наш варіант. А далі все те, що хочеться забути – підірвані мости, танки, відсутність тепла, електрики і їжі. Вихідні затягнулись аж до 15 березня.
Повітря, яке пахне порохом, можу згадувати й досі. Всього було достатньо, щоб ухвалити рішення виїхати з країни. В Бровари я так більше і не потрапила. Дякую всім, хто допомагав із евакуацією – це окрема сторінка мого життя. За руку з сином і племінницею, а також рюкзаком із документами, з яким просто виїжджала на дачу, я вирушила в Німеччину. Там на мене чекала німецька родина. В 2001-2002 роках я жила в Німеччині і вивчала мову. Зв’язок із ними підтримувала всі роки, тому для мене головне було – дістатись місця призначення.
- Якими були перші місяці життя в Німеччині?
Коли ми приїхали, зʼясувалось, що в нашому селі на 1000 мешканців приїхало 50 українців і дві з них – із дітьми з Броварів. Одну навіть також звати Оля. Такі бувають в житті співпадіння! Оксана, яка одружена з німцем із нашого села, де я спочатку жила в Німеччині, попросила знайомого німця з автобусом і поїхала на кордон, щоб забрати там жінок із дітьми, привезла і розселила. А потім вся громада разом всім допомагали. Так і жили всі перший час.
Для мене була інша історія, бо я вже знала людей, люди знали мене, багато знайомих і навіть діти моїх німецьких подруг стали друзями моєму сину.
Через тиждень я вже працювала в школі і допомагала українськім дітям адаптуватися до навчання, займалась із ними німецькою мовою.
- Що було визначальним у виборі роботи?
По закінченні навчального року, ми переїхали до невеликого сусіднього міста, де я вже мала можливість кращих перспектив на роботу, племінниця також почала вивчати нову професію, а син пішов знову в школу. Я влаштувалась на роботу в офісний центр і продовжувала пошуки в бюджетних установах. Згодом отримала запрошення на співбесіду в мерію у відділ міського маркетингу. Зараз працюю ще й у відділі культури. Я використовую можливість набути досвід у різних напрямках.
4. Які проєкти Вам вдалося реалізувати в Німеччині?
Вже другий рік я займаюсь проєктом «Різдвяна книжечка».
Брошура видається щороку і містить пісні, які співають всі охочі мешканці міста разом із мером на центральній площі міста у третьою неділю Різдва. Це давній проєкт, якому понад 40 років.
Щороку запрошуються і додаються пісні різних міст побратимів із інших країн, а також інформація про різдвяний ярмарок із учасниками та плануванням, розповідь про один із місцевих вертепів та багато іншого. Фінансується за рахунок розміщення реклами.
Проєкт на 2025 рік від відділу культури – це 500 років селянської війни. Він важливий для міста, тому що саме в їхній мерії ухвалено ключові рішення. Проєкт включає в себе концерти, середньовічний ярмарок, театральні постанови, фестивалі, симпозіуми, воркшопи. Все відбуватиметься протягом року.
Маю різні організаційні задачі, пріоритетна – маркетинг та реклама заходів.
5. Яке ставлення до культури влади міста Вюрцбург і Броварів, у чому різниця?
І місто Вюрцбург, і наші Бровари мають майже однакову кількість мешканців. Але різниця в культурній спадщині величезна. Наприклад, Резиденцію Вюрцбурга включено до світової спадщини ЮНЕСКО. Щодо таких процесів як затвердження річного бюджету, то різниці немає. Є багато цікавих проєктів, які хотілося б побачити і в Броварах. Але є і те, чого в нас багато, а тут взагалі відсутнє. Україна взагалі, і Бровари безпосередньо, мають великий потенціал у культурному плані і розвитку.
6. Чим відрізняється робота і спілкування в Німеччині та Україні?
Німці ніколи не переходять на особистості. Які б не були перемовини складні, всі висловлюються суто по справі, ніхто не переходить на особистості, як це часто буває у нас. Тому вони завжди закінчуються результативно.
7. Чи слідкуєте за культурним життям Броварів? Якщо «так» – які позитивні зміни бачите в культурі за 2,8 р. великої війни? А що розчаровує?
Для того, щоб слідкувати за культурним життям, треба відвідувати заходи і мати про них власну думку. Я фізично цього не можу. А робити висновки з того, що хтось десь щось написав, чи прокоментував, вважаю недоцільним. Питання БроварИ чи БроварІ не пройшло повз. Мала свою думку, тому і висвітлила на своїй сторінці у ФБ.
Ще дуже вразив проєкт у парку культури і відпочинку «Перемога» по зведенні меморіалу. Я дуже хотіла б, щоб була створена робоча група, яка б просувала його. Він вартий гарного гранта!
Із гарною командою можна зробити супер навіть не на місцевому, а на державному рівні.
8. Чи контактуєте з кимось із управління культури, сім’ї та молоді в Броварах? Якщо «так» – чи намагалися поділитися кращим досвідом та ідеями, здобутими в Німеччині? Якщо «ні» – щоб запозичили з німецької культури для інтеграції в Бровари?
Всі ідеї і проєкти потребують рушійної сили, без неї вони залишаються просто ідеями. Я думаю, що найкращий результат завжди тоді, коли ти сам втілюєш свої ідеї, адже кому як не тобі самому знати, куди вести свій проєкт, де поступитись, а де піднажати. Дуже вдячна, що мій нинішній керівник довірив моїй ідеї весь маркетинг і рекламу нашого проєкту! Тому реалізувати свої ідеї, то є професійне щастя!
9. Як безпосередньо Ви і знайомі переселенці з Броварів допомагаєте Україні у цей надважкий час?
У моєму оточені є дівчата з Броварів. На самому початку до мене звернулась знайома з проханням допомогти і я розміщала дівчат із Броварів у німецькі сімʼї, які хотіли прийняти біженців із України.
За весь час створились українські осередки, групи підтримки та багато іншого. На початку ми збирали, пакували і відправляли допомогу в Україну. Це були і речі, і іграшки, і продукти харчування, багато медичних препаратів. Одного разу вантажили навіть ліжка для поранених у госпіталь. Зараз я член інтеграційно-консультативної ради в місті, де представляю українців. Реалізуємо різноманітні проєкти. Що стосується фінансової допомоги, то це,зазвичай, збори на одяг та спорядження для близьких і знайомих. Найгірше, що все частіше збираємо на поховання.(
- Що і сьогодні, через 2, 8 р. перебування за кордоном, Вам неприйнятне в Німеччині, до чого і зараз не можете звикнути?
Одного разу я сказала знайомим німцям, що кожного дня переконуюсь у тому, що всі німці планують прожити не менше, ніж 100 років. Коли мене запитали: «Чому?», я відповіла: «Бо, щоб дочекатись і пройти всі необхідні в житті терміни/записи на прийом, то необхідно прожити не менше ніж 100 років». І вони погоджуються.
Щодо роботи, то все, що я могла зробити за місяць в Україні, тут займе пів року.
- Чи плануєте повернутися в Україну? Коли? Якщо повернетеся, чого точно не буде у Вашому житті з того, що було до великої війни, а що запровадите?
Повертатись планую. Я не беру довгострокових контрактів, лише на рік-півтора. Чекаємо на перемогу. Нові впровадження в життя не чекають на перемогу, їх я роблю вже зараз.
Точно не буду витрачати час на речі, які тепер, після переоцінки цінностей, стали неважливими. Життя потрібно жити сьогодні, бо іншого не буде. Все що зараз відбувається – це досвід, такий як він є. Маємо жити самі і вчити дітей, – вони наше майбутнє.
Тому зараз мій перший критерій в ухваленні рішень – це мій син.
Дякуємо пані Ользі за надані коментарі. Щиро зичимо Україні найшвидшої перемоги, а пані Ользі – повернутися в Бровари, адже цікавих ідей та їх реалізації у культурній сфері у нас бракує. І не лише через війну.
Фото – зі сторінки Ольги Кунцевської у Фейсбуку
Читайте також
- «Правильні ідеї притягують правильних людей», – Ольга Кунцевська
- Броварський відкритий простір «ТепЛиця» – не плагіат «Теплиці» Слов’янська, – Ольга Кунцевська
- У Броварах нагородили переможців конкурсу малюнку «Віфлеємська зірка». ФОТО
- У Броварах нагородили переможців патріотичного талант-конкурсу. ФОТО, ВІДЕО
