«Трибуна-Бровари» продовжує розмову з експертом, кандидатом на посаду міського голови на місцевих виборах-2015 Олександром ОСТАПКОВИЧЕМ.
Першу частину інтерв’ю читайте тут.
Не бачу різкого спротиву міському голові від «Свободи»
— «Свобода», йдучи на вибори, декларувала, що боротиметься проти всього, що асоціюється з Партією регіонів. І раптом за її допомоги створюється «ситуативна коаліція», яка діє з командою міського голови,що є колишнім регіоналом. Це зрада? Чи може насправді нічого страшного не сталося?
— Я не знаю усіх депутатів і всіх свободівців. Не дуже розібрався — хто за кого.
Багато що залежить від особистостей — конкретних людей, які знаходяться у міськраді від «Свободи». Якщо ці люди «горять», якщо мікро-Прометеї — це одне, а якщо мікро-шахраї, то це зовсім інше.
Не знаєш, що у них за душею. Виявляється, що вони вже не зовсім патріоти і такі нарізані бійці за справедливість…
От Олег Шевчук, лідер «Свободи». Чи за міського голову він, чи проти? Не знаю. Але різких заяв у бік міського голови і різкого спротиву я з його боку не бачу. Вони виступають за те, щоби присвоїти вулицям назви Симона Петлюри, Степана Бандери, але ось таких різких виступів за секретаря чи ще по якихось гострих питаннях немає.
Всі якось бояться. Якби не Сергій Батюк (депутат, фракція БПП «Солідарність». — прим. Т. Б.) та Віктор Малофієнко (громадський активіст. — прим. Т. Б.), то не було б опору взагалі. Всі якось сидять на сесіях скромненько.
Вірю, що «Батьківщина» і «Свобода» все ж таки «наші»
— «Демократичний Альянс» у своїй заяві спробував якщо не виправдати, то хоча б логічно пояснити вчинок «Свободи» і «Батьківщини», проте вважає зверхньою поведінку БПП «Солідарність». Чи не пересварить така позиція між собою демократичні сили?
— «Демократичний Альянс» не збирається ні з ким сваритися. Знаю це тому, що увесь час з ними спілкуюся. На мій погляд, вони ведуть гнучку позицію. Розуміючи, що БПП «Солідарність» йде за принципом — хто має більше голосів, той має більше переваг, вони намагаються здобути із ситуації раціональне зерно. Я вбачаю, що «ДемАльянс» – не опортуністи і не пристосуванці, а якщо опортуністи, то в кращому розумінні. Зараз депутати в «гірській» місцевості і тут швидко не пробіжиш. І «ДемАльянс» у цій ситуації пристосовується не до ворога, а до союзників, які поряд.
— Чому маючи ситуативну коаліцію, Сапожко не просунув ані свого секретаря, ані заступників?
— Думаю, Ігор Васильович розуміє, що ось так «в лоба» просунути усі важливі питання у нього не вийде.
Сапожко — людина мудра, адміністратор, менеджер, відчуває ситуацію і ідеї. Вважаю, що суто з аналітичних міркувань не почав давити і просувати всі інші питання. Діє м’яко: що можна — робить, що не можна — відкладає.
— Тобто, не можна говорити про те, що «Свобода» і «Батьківщина» безроздільно в усьому підтримують міського голову?
— Думаю, ні. Сподіваюся, що в глобальному розумінні вони все-таки «наші», «демократичні» – за нову владу і в опозиції до Сапожка.
— А коли лунають закиди, мовляв, “зрадники”, “продалися Сапожку”?
— Поки що рано так говорити. Я досі таких відвертих заяв не чув. Я все-таки маю надію, що це ситуативна слабина і сподіваюся, що демократична коаліція відбудеться.
Шевчуку бракує досвіду на посаду секретаря
— Поки ще неофіційно, але звучали прізвища депутатів Олега Шевчука («Свобода») та Олександра Рєзніка («Батьківщина») як імовірних кандидатів на посаду секретаря міської ради…
— Я, чесно кажучи, не знаю ні одного, ні іншого. Олега Шевчука лише наглядно знаю, але я його секретарем не бачу. Рєзніка я не знаю, тому теж не можу нічого про нього сказати.
Для мене особисто була б прийнятна кандидатура Вадима Мутила. А найприйнятніша — Аліни Дяченко.
— Чи можна говорити про те, що Сапожка кандидатури ні Рєзніка, ні Шевчука не влаштовують?
— Я не знаю думки Ігоря Васильовича стосовно цих людей. Олександр Рєзнік, я чув, сам нібито не хоче йти на цю посаду, а Шевчука, навпаки, Сапожко не хоче.
Коментар лідера “Свободи” Олега Шевчука по завершенню засідання, коли утворилася “ситуативна коаліція”
Секретар — це людина певного складу характеру. Це організатор, менеджер і далекоглядна людина, яка може розгледіти, куди веде рішення. Секретар може навіть спрогнозувати, чого чекати від ухвалення того чи іншого рішення. На мій погляд, у Шевчука ще немає досвіду такої роботи.
УКРОП — команда ситуативна
— Це принципово, що посади голів комісій розподілили не пропорційно партіям? І те, що посади голів комісій отримали депутати від «Батьківщини», «Свободи» і «Єдності», — це важливий момент?
— Думаю, ні. Вважаю, що це суто умовні посади і умовне розділення. На засідання комісій може приходити будь-який депутат і будь-який громадянин міста. І коли йде атмосфера «всенародного обговорення», то вже стає не принципово — хто веде цю комісію. Ця посада перетворюється на суто організаторські функції — підтримувати порядок, закликати до толерантності — рішення все одно буде ухвалювати не голова комісії, а всі її члени.
— Під час виборів УКРОП подав свою команду на місцевому рівні як таку, що бореться проти старої влади. Було зроблено кілька заяв проти Партії регіонів, особисто Ігоря Сапожка. Чому після виборів ця партія, яка позиціонує себе як національно-патріотична, опинилася в команді міського голови (принаймні, складається таке враження), який все ж таки є представником старої влади?
— Простому громадянину складно розібратися в цій політичній чехарді і в нових партіях. Мені так здається, що партія УКРОП створена штучними зусиллями, під вибори. І за назвою, і за тими особистостями, які знаходяться на політичній арені.
Для мене УКРОП — це ситуативна кампанія. І завдяки тому, що вона створена ситуативно і блискавично, до неї взяли людей без розбору. Не було такого періоду, упродовж якого можна було б вивчити людей — чи гідні вони представляти громаду, чи негідні, які цінності несуть і т. д. І в цю команду потрапили люди і гідні, і негідні. І тепер вони не можуть розібратися — кого підтримувати, за кого стояти. На війні простіше, ніж у політиці. Тут всі ручкаються, цілуються, обнімаються…
В цьому й складність — сказати «ні» знайомому, товаришу, задати таке незручне запитання, від якого стане млосно. В якійсь мірі це перегукується з гаслом першого прем’єр-міністра Сінгапуру Лі Куан Ю (один із творців сінгапурського «економічного дива») — як подолати корупцію: «Почніть з того, що посадіть своїх трьох друзів. Ви знаєте за що, і вони знають за що». В нашому випадку — постав незручне питання людині, постав у незручне становище, якщо ти йдеш, знаючи місто і знаючи людей.
— Чи можна очікувати, що поступово міськрада відійде від політичних забарвлень і почне діяти в господарсько-економічній площині, а отже консолідовано?
— На мій погляд, незалежно від того, скільки триватимуть політичні баталії, господарсько-економічні питання будуть прийматися достатньо конструктивно.
Думаю, баталії ще будуть і буде зламано ще багато списів, але останні сесії засвідчили — господарські питання, якщо при цьому не порушуватиметься закон, будуть ухвалюватися жваво і оперативно.
Що ж до стратегічних питань, то тут все буде залежати від того, як депутати об’єднаються.
Фото — Олексій Комаровський, Facebook та видання “Маєш право знати”
