Ми – подружжя з Гоголева Андрій та Юля, виховуємо двох доньок – Анастасію та Миродару. Після народження другої дитини на сімейній раді вирішили помінятися ролями. Помінятися не з цікавості, а з чисто практичних інтересів: до вагітності саме я мала офіційне працевлаштування, у той час як Андрій працював лише у сезон. Тож коли Миродарі виповнилося два місяці, чоловік пішов у декретну відпустку, я ж – повернулася на роботу. Чоловік у декреті… Чи дивина це сьогодні? Скільки чоловіків у Броварах та районі наразі офіційно в декретній відпустці? Чи важливо для дитини, хто конкретно з батьків бере на себе обов’язок її доглядати?
Людське життя іноді нагадує квест, у якому, щоб рухатися далі, треба постійно пристосовуватися до нових умов і відкриттів. Ти або приймаєш те, що надсилає тобі Вища Сила, і переходиш на інший рівень, або ігноруєш це і застрягаєш на тому ж самому місці. Цю істину ми з чоловіком відкрили для себе після того, як одного дня на тесті з’явилися дві смужки. Дві червоні, різкі смужки, які подвійно перекреслили усі складені перед початком нового року життєві плани. Після того, як шок трохи минув, ми почали складати нові плани.
Тоді ж вирішили, що в декрет після народження дитини піде чоловік. Андрій погодився без вагань і його впевненість тримала мене на плаву протягом усього часу. Це пізніше я дізналася, зі скількома страхами насправді йому довелося боротися мовчки.
Безпосередня Андрієва участь у догляді за дитиною розпочалася задовго до офіційного виходу в декрет. Мої пологи не стали кошмаром лише завдяки його підтримці. Він перерізав пуповину і першим узяв доньку на руки. А потім сім днів у пологовому будинку спав біля нас на підлозі, доки у Мири не стабілізувалися аналізи і нас не виписали додому.
Андрій залишився сам на сам із немовлям, коли Мирі виповнилося два місяці. Окрім цього, йому довелося наглядати і за старшою донькою – восьмирічною Настею. І хоча після школи Настуня намагалася всіляко допомагати татусеві у догляді за сестричкою, Андрій мав встигати наглядати за обома. А ще – приготувати їсти, допомогти Насті з уроками та двічі на тиждень відвезти її в Бровари на заняття танцями. З немовлям на руках.
Для нас особисто в ситуації, яка склалася, не було нічого особливого. Ми сприймали це як норму, бо обоє не бачили великої різниці в тому, хто з двох батьків має йти у відпустку по догляду за дитиною. Але згодом ставлення оточуючих наштовхнуло нас на думку, що в українському суспільстві батько в декреті – це щось із ряду фантастики. Мені періодично дорікали статусом «погана мати», бо ж залишила немовля без своєї щохвилинної присутності, Андрієві – «нечоловічністю», бо ж у свідомості пострадянської людини чоловік має заробляти гроші, а не змінювати брудні підгузки і співати колискові.
За даними управління соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації, протягом 2018 року державну допомогу при народженні дитини в Броварському районі оформили 775 осіб, серед яких чоловіків – лише 10. Як зазначили в управлінні, це менше, ніж у попередні роки. У Броварах із 1334 осіб, які оформили допомогу при народженні дитини, чоловіків – 26. Але цей показник вищий, ніж у попередньому році (18 із 1326 осіб). Перевірити де-факто, скільки чоловіків залишилися в декреті з немовлям, – неможливо, але навіть якщо взяти цю цифру за основу – це дуже мало.
Чому ж українські чоловіки, навіть попри безробіття, не поспішають у декрет? Гендерні стереотипи? Панування патріархату навіть попри значні феміністичні зрушення? Щоб розібратися в цьому питанні, варто проаналізувати, чим найперше керуються пари, які вирішили, що догляд за дитиною візьме на себе чоловік. Головна причина – вища заробітна плата. В умовному рівноправному українському суспільстві, дохід чоловіка й жінки фактично однаковий. Але в реальності це далеко не так. Жінки продовжують страждати від гендерної дискримінації в питаннях влаштування на роботу. Та це вже тема для іншого матеріалу.
Ще одна причина, чому в декретну відпустку йдуть саме жінки, – грудне вигодовування. Усі ми неодноразово чули про його користь і важливість, навіть до того, як це стало мейнстрімом. Але на власному досвіді переконалася: повна зайнятість і ГВ – абсолютно сумісні речі. Так, важко, так, довго, так, систематично, – але цілком реально. До того ж, ми живемо в епоху консультантів із грудного вигодовування, молоковідсмоктувачів, пакетів для заморожування грудного молока, що дозволяє мамі бути соціально активною та жити повноцінно, в гармонії зі світом та власним немовлям.
Андрій дуже швидко звик до нових атрибутів у нашій «морозилці», щовечора слухав історії про місця, де мені доводилося зціджуватися, і перестав соромитися моментів, коли грудне молоко вивалювалося з мого рюкзака в переповненому метро, на конференції чи в кінотеатрі. Тож ми годуємося груддю і в свої півтора року.
Після року декрету Андрій, нарешті, зізнався, наскільки складно, а на початку – ще й дуже страшно було залишатися самому з крихітною людиною. «Ти розумієш, постійно було таке відчуття, ніби тобі до ноги прив’язали величезну гирю, і я навіть відчував її фізично, коли мала нарешті засинала, і можна було вийти на кухню чи в туалет, – зізнався Андрій. – А ще страшенно боявся, щоб від перевтоми мені не стало погано, і вона не лишилася сама. Ці думки діставали найбільше. Але з іншого боку, це неймовірний досвід. Так дивно, як із набору звуків ти з часом починаєш вирізняти бажання й потреби дитини – коли хоче їсти, коли заважає підгузок, коли щось болить. Або відчуваєш, як у неї сповільнюється дихання, коли після тривалого вкачування вона нарешті засинає в тебе на руках. Оце усвідомлення, що вона геть беззахисна і повністю залежить від тебе – це дуже складно, але водночас так круто».
Чи існують психологічні відмінності в готовності когось із батьків взяти на себе роль догляду за немовлям? Як розповіла медичний психолог, спеціаліст у напрямку когнітивно-поведінкової терапії, консультант психологічного центру «Психея» (м. Бровари) Юлія Завгородня, для немовляти немає жодної різниці, хто з батьків її доглядає. Головне, щоб задовольнялися базові емоційні потреби дитини, щоб дорослий, який узяв на себе функцію бути поруч із дитиною, створював для неї безпечний простір, умів справлятися з власними негативними емоціями. Треба враховувати ту модель батьківства, яку отримали тато й мама в дитинстві, зазначає психолог. Якщо тато виріс у повноцінній сім’ї, а мама – ні, то доречніше функцію догляду за дитиною доручити батькові, таким чином нівелюючи деструктивну модель взаємодії між членами родини. Таке поняття, як «материнський інстинкт», теж тривалий час трактувалося неправильно, зауважує Юлія Завгородня. Адже він не завжди з’являється відразу після народження дитини. Це яскраво демонструє поява цього самого «інстинкту», наприклад, у прийомних батьків, які не проходили періодів вагітності та пологів. До того ж, з’являється він не обов’язково в матері, а загалом у того, хто здійснює догляд за немовлям. Таким чином, зауважує спеціалістка, можемо говорити про гендерні стереотипи там, де заходить мова про роль чоловіка й жінки в процесі виховання власних дітей, а тим більше – про те, кому з них варто йти в декретну відпустку.
Розподіл сімейних ролей має базуватися виключно на інтересах членів конкретної родини. Не має значення, яку модель взаємодії ви оберете для себе, якщо при цьому всі почуваються на своєму місці. Не забувайте бути щасливими!
Юлія Шевель
Фото – із власного альбому
