Модель поведінки, обрана міським головою Броварів Ігорем Сапожком у питанні вибудовування взаємодії з депутатським корпусом, що виливається, в тому числі, й у формування виконавчої гілки влади, вже остаточно підтверджує: він схилився до не найкращого варіанту розвитку подій.
Такий варіант депутат міськради Євген Гредунов назвав згубним. Адже нічого перспективного він міській громаді не несе, Бровари не розвиватимуться як належить. У кращому випадку місто з великим і донині невикористаним потенціалом топтатиметься на місці. У гіршому — громада й надалі позбуватиметься ресурсів для розвитку, оскільки питання вирішуватимуться на користь окремих осіб.
Один із аргументів, який озвучує міський голова у принциповому питанні утворення виконкому, штату заступників — «тут мають працювати фахівці». І цим аргументом Ігор Сапожко прикривається, немов щитом, від пропозицій вводити в управлінські структури нові молоді кадри. Навпаки — міський голова будь-що намагається відстояти старі, давно перевірені ним і, напевно, не тільки ним, позиції.
Ігор Васильович не хоче жодних змін. Тому знову, схоже, пропонуватиме незатверджену депутатами на посаді заступника Ларису Виноградову, кістьми лягатиме, аби керуючим справами був Костянтин Кузнецов. Попри публічно брутальну поведінку на останній сесії міськради Наталі Багмут, схоже, Ігор Сапожко не ініціюватиме її відставку, хоча мав би це зробити вже наступного дня. Нагадаю, так, поміж іншим, що ця особа, котра у сесійній залі під час офіційного засідання безсоромно вішалась на шию молодому депутату, чим викликала лише поблажливу усмішку у міського голови, очолює культуру в місті. Вона, на думку Ігоря Сапожка, теж фахівець.
Як і Григорій Голубовський, який залишився на посаді заступника голови завдяки вирішальним голосам тих депутатів, котрі ще зовсім недавно декларували зміну подібних керівних кадрів у місті. І не тільки декларували, але й боролися проти тих, фаховість яких як мінімум викликає запитання. Боролися, ще й як, проти людей, котрі у кращому варіанті симпатизували Антимайдану, в реальності же — сприяли його організації.
Зрозуміло, у міського голови та демократичної частини міськради, активної громадськості міста абсолютно різні уявлення про поняття фаховості. І це вже факт.
Так, треба бути теж фахівцями, аби продумати, організувати і намагатися «розкрутити», наприклад, схему фактичного викрадення у держави, у громадськості міста більше 90 гектарів землі, що належала радіопередавальному центру.
Викликає дуже багато запитань до команди «фахівців», котру очолював і намагається її не втратити, та й надалі очолювати Ігор Сапожко, й сама руйнація стратегічно важливого підприємства.
Власне, аби переконатися, на яких насправді професіоналів розраховував і хоче розраховувати керманич Броварів, варто подивитися на стан міського господарства. Простіше — як тут живеться броварчанам.
Подивіться на фото минулого року. Броварчани знають, що більш-менш сильний дощ перетворює багато вулиць міста, прибудинкових територій у велику калюжу, коли не проїхати, як кажуть, і не пройти. А з деяких під’їздів без гумових чобіт і вийти неможливо.
Можна погодитися, що проблема підтоплення складна, за один день не розв’яжеш. Але ж не можна її фактично заганяти в глухий кут. Небезпечно і далі вперто ігнорувати природні умови, зокрема геодезичні, наполегливо продовжуючи забудовувати там, де це є не лише небажаним, а й небезпечним. Подібні дії або бездіяльність загрожують іще сильнішим підтопленням.
Ще одним «досягненням» команди фахівців міського голови є стан під’їздів. У багатьох будинках він не просто не витримує критики, картина часом просто жахлива.
Бюджет міста передбачає ремонт. Але якщо й надалі виділятиметься той обсяг коштів, що й раніше, то всі під’їзди, котрі конче потребують ремонту, будуть зроблені через… 10 років.
Історія ж із мешканцями 6-го під’їзду будинку № 6 по вулиці Кирпоноса, 13 має бути занесена у книгу рекордів найяскравіших прикладів чиновницького бюрократизму, формалізму в Броварах. Так звані фахівці, на чолі яких стоїть міський голова, вже протягом 5 років відфутболюють людей з їхньою законною вимогою все ж відремонтувати під’їзд. І відфутболюють цинічно. Погоджуючись із необхідністю виконати ці роботи, у своїх відповідях, у тому числі деякі — за підписом Ігоря Сапожка, чиновники з року в рік повідомляють жителів, що ось вже цього року їхній багатостраждальний під’їзд включений до переліку тих, які ремонтуватимуться. Роки йдуть, а віз і нині на місці. Люди знову змушенні оббивати пороги міськвиконкому.
Ми можемо акцентувати увагу на занедбаних прибудинкових територіях, на ще одній раковій пухлині на броварському «тілі» — величезній кількості незаконно встановлених гаражів, більшість з яких занедбані. Варто говорити про справжню соціальну бомбу, яку підготували міські керманичі за останні роки. За умови досить швидкої та масштабної забудови Броварів житловими висотками, ще не закладено жодної школи (!), гостро бракує місць у дитячих садках. Словом, стан соціальної інфраструктури — це є саме та, здатна вибухнути, «бомба».
До речі, багато чого з переліченого входить у сферу повноважень все того ж Григорія Голубовського, якого знову затверджено на посаді заступника міського голови. Напевно, за просто-таки відмінні показники в роботі. Нехай і надалі керує житлово-комунальним господарством. Як він вміє.
При цьому, як і пан Голубовський, так і інші представники міської влади в разі претензій щодо вирішення тих чи інших питань люблять розводити руками — що ти зробиш, мовляв, ну не вистачає на все коштів. Чи так це? Дуже акуратно скажемо — з великою натяжкою.
ЗМІ якось вже зазначали: за 5-6 останніх років завдяки діяльності «фахової» команди Ігоря Сапожка місто втратило не менше 100 мільйонів гривень до бюджету лише з одного джерела — кошти від пайової участі. Хоча за ці роки введено в експлуатацію понад 200 об’єктів.
Забудовники уникають сплати пайової участі за мовчання або й за сприяння міської влади. Так, «Альянсінвестбуд», звівши багатоквартирний будинок по вулиці Шолом-Алейхема, мав би перевести в міську казну понад 645 тисяч гривень. Не зробив цього, адже за підписаними з міськвиконкомом документами компанія-забудовник нібито потратила ці кошти на інженерну інфраструктуру. Хоча все це закладається в кошторисну вартість житла. Зрозуміло, що платять за це власники нових квартир.
До речі, деякі документи, за якими місто недоотримувало належні йому кошти, підписав безпосередньо і пан Голубовський.
Яскравий в цьому сенсі і приклад «Епіцентра». Підприємство збудували у Броварах на 6 га, а місту крапнуло від введення в експлуатацію об’єкту аж… 54 тисячі гривень. Тут незрозуміло, чому розмір пайового внеску встановили, як для житлового приміщення — 4%. Але. Навіть якщо не брати це до уваги, то бюджет мав би отримати 3 мільйони гривень. Проте, міська влада зараховує цю суму як внесок компанії у спорудження зовнішніх мереж.
Подібних прикладів можна навести багато. Зокрема, коли за безцінь роздавалися земельні ділянки, не проводилися аукціонні торги тощо.
Що маємо у підсумку? Так звані фахівці на чолі з Ігорем Сапожком не тільки не дали імпульс для розвитку Броварів як сучасного міста з надзвичайно високим потенціалом, навпаки — вони консервують стару систему, старі схеми, котрі дозволяють і надалі дерибанити міські ресурси. Часом новою фарбою можновладці Броварів намагаються лише оздобити фасад.
У міста немає реальної програми розвитку, немає економічної стратегії, немає справжньої тісної взаємодії з підприємцями. Якщо якісь кроки і робляться, то вони носять не системний, а хаотичний характер. Часто — з нашаруванням популізму.
…Це лише штрихи до портрету «професіоналів», які керували містом, і які мають бажання продовжувати це робити. Із впертою і якоюсь маніакальною наполегливістю міського голови.
Зрозуміло, що громада міста від цього лише програє…
Віктор КІНДРАТЕНКО.
