У січні цього року президент підписав Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству», в якому види насильства поділяються на фізичні, сексуальні, психологічні або економічні. З 11 вересня вступив в силу наказ МВС про термінові заборонні приписи в ситуаціях домашнього насильства.
Домашнє насильство – дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Як зазначає урядова уповноважена з гендерної політики на сторінці у соцмережі FB, терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Такий припис містить у собі певний заходи:
- зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;
- заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;
- заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
При цьому не має значення хто є власник місця проживання (перебування) постраждалої особи. Припис діє до 10 діб. В разі якщо кривдник відмовляється добровільно залишити місце проживання постраждалої особи, поліція має право застосувати поліцейські заходи примусу для виселення.
Припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника уповноваженого підрозділу поліції за результатами оцінки ризиків.
Під час вирішення питання про винесення припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.
