Продовження. Перша частина тут.
— Схоже, міський голова не хоче спробувати працювати з некерованою ним більшістю.
— Можна сказати і так. Здорові сили у міськраді можна згуртувати, можна зробити її роботу продуктивною. Чим? Створити реальну програму дій — що треба робити у місті, і як треба впроваджувати цю програму. І не відволікатися на політичні протистояння, на кадрові питання.
Наприклад, краще подумати,як побудувати комунальний квартал. Чому місто не будує? Чому не заробляє на цьому? Чому право будувати житло віддає лише приватному забудовнику? Він теж має бути, бо має бути конкуренція. Але й місто не повинно не брати участь у цьому.
Міський голова не запропонував такої реальної програми дій. І не націлив депутатський корпус на її створення. Тому, висновок напрошується сам по собі — він хоче пересидіти, перетерпіти ці часи. Мовляв, громадськість зрештою заспокоїться, втомиться постійно боротися, її перестануть підтримувати фінансово, і — все устаткується.
І ще один важливий інтерес Ігоря Васильовича, яким теж можна пояснити модель його нинішньої поведінки — це наступні вибори.
— Так вони ж зовсім недавно відбулися.
— Ви не ті маєте на увазі. На мій погляд, вірогідність того, що Ігор Васильович балотуватиметься у народні депутати, є високою. Ми ж розумієте, що ці вибори цілком реальні вже цього року.
Про старт підготовки до неї команди міського голови можна судити з активізації, наприклад, нападок на потенційних конкурентів. На нинішнього народного депутата Павла Різаненка у першу чергу.
Достатньо подивитися на «Громадський ревізор». Це активізація нападок на тих, хто підтримував політичні сили, які не в обоймі міського голови. Яскрава ілюстрація — безпідставна критика Леоніда Черепейника, у тому ж друкованому виданні: то не так паркан поставив, то запахи якісь від підприємства. Хоча нічого подібного немає. Я сам перевіряв, адже і на мою адресу написали звернення типу «обурених» броварців.
Ця замазуха, а ми справді маємо справу з нею, з’являється не просто так. Я би назвав дві мотивації таких дій: аби сьогодні не заважали, а завтра не були конкурентами на виборах. Або не допомагали конкурентам. Тому ще один інтерес міського голови — нейтралізація одіозних фігур. Щоб очистити дорогу до депутатства у Верховній Раді.
Думаю, варто відзначити ще одну нинішню проблему міського голови. Це потреба певним чином координувати свої дії із впливовими партіями. На нього реально тиснуть, йдуть дзвінки з партійних штабів, від партійних вожаків. І йому треба дипломатично пройти між цими крапельками.
Напевно, Ігорю Сапожку не так просто вибудовувати стосунки ще й з обласною адміністрацією. Хоче він цього чи ні, але вертикаль влади існує, то ж якісь завдання звідти йдуть, і їх треба виконувати.
І нарешті ще одна проблема міського голови, котру ніяк не можна обійти увагою. Це його залежність від спонсорів і від політичних союзників. Без союзників погано, без спонсорів — неможливо.
Все нове Ігор Сапожко сьогодні блокує
— Який Ви бачите сценарій розвитку подій у Броварах?
— Почнемо з ідеального варіанту. Мер проявляє мудрість, дослуховується до розумних пропозицій, враховує думки і позиції фракцій, громадськості, котрі йдуть на користь громаді міста, об’єднує навколо себе всі здорові сили, і стає справді реформатором.
Ми вже в принципі говорили, навколо чого можливе об’єднання — створити єдину програму розвитку міста. По розділах. Наприклад, місто комфортне, місто безпечне, місто культурне, місто спортивне. І, що дуже важливо: створення рівних, конкурентних умов для економічного розвитку. Без цього жодні інші завдання будуть нереальними. А щоб зробити це, треба реально переформатувати роботу Управління економіки, що стосується, зокрема, і персоналій, які там є. Можливості для динамічного розвитку Броварів я бачу.
Далі. Потрібно забезпечити: відкритість процесів планування, підготовки і ухвалення рішень, звітність про діяльність всіх владних структур. Підкреслюю, усіх. І це б унеможливило корупційну складову. Зрозумілість влади для громади не породжуватиме спекуляції. Коли влада відкрита перед своєю громадою, то цей бруд стає просто непотрібним.
— Все це мають реалізовувати люди, які працюватимуть у нових координатах?
— Ми ж говоримо про бажаний розвиток подій у місті. Оці нові координати мав би запровадити міський голова в першу чергу при допомозі депутатів, небайдужих до долі міста, і, знов-таки, активної частини громадськості.
Безперечно, не обійтися без серйозних кадрових змін. Свіжа кров місту дуже потрібна. Ви ж згадайте, у Саакашвілі, коли він провів у Грузії масштабні реформи, міністрами ставали молоді, 28-річні люди.
На жаль, розуміючи, що підбір кадрів — прерогатива міського голови, бо ж йому з ними працювати, не можна зрозуміти, пробачне за тавтологію, нерозуміння ним, що суспільство вже змінилося, воно хоче нових підходів і до кадрової політики. На сьогодні ми можемо констатувати, що практично все нове міським головою блокується.
— Це, до речі, шлях до подолання ще однією дуже серйозною проблеми — відсутність довіри до влади?
— Абсолютно так. Недовіру до владних інституцій я називаю одним із найважливіших питань. Відновити її можна крок за кроком напрацюванням довіри між депутатами, фракціями і міським головою. Поки ж цього немає. Сесія щодо обрання секретаря міськради постійно відкладалася, хоч Ігор Сапожко постійно обіцяв, що от-от і вона відбудеться.
Не сприяють налагодженню довіри і публічна безпідставна критика того ж Черепейніка. Підконтрольні верхівці міської влади ЗМІ вкладають у вуста депутатів слова, думки, які вони не висловлювали. То про яку довіру можна говорити, коли сіється розбрат, і навіть ворожнеча між депутатами. І ми розуміємо — все це відбувається не просто так, хтось зацікавлений у такому сценарії.
— Згубному, як Ви його назвали?
— На жаль, демонструються міським головою та його штабом наміри йти саме таким шляхом. Крім уже названих ознак цього, бачимо лише видимість змін, бачимо намір зберегти одіозні фігури. Бачимо прояви впливу на депутатів для скупки голосів. Не у прямому розумінні, а у вигляді посади, наданні якихось преференцій. В історії Броварів було і таке, коли депутатам, аби зробити їх слухняними, давали квартири у кредит на термін повноважень, тобто на 5 років.
У зв’язку з усім сказаним, хочу зазначити: є загроза реставрації того режиму, проти якого ми боролися на Майдані. Тому у міськраді між усіма здоровими сили як ніколи потрібні мудрість, зваженість, здатність до компромісів. Але й твердість у відстоюванні нових, демократичних підходів. Варто пам’ятати, що можуть бути задіяні найрізноманітніші способи тиску, маніпуляцій, аби нівелювати все нове й повернути старі схеми і старі порядки.
Сили і оптимізм для руху вперед у нас є
— І все ж, не дивлячись на ось такий небажаний сценарій розвитку подій, який ми змалювали, Ви залишаєтесь оптимістом. Ви продовжуєте говорити про унікальність Броварів, про те, що місто може розвиватись набагато успішніше. Тобто, Ви залишаєтесь оптимістом. Так?
— Все вірно. Але, якщо відверто, то зараз я себе відчуваю ніби трохи загнаним у якусь западню. Виникають думки — як бути далі? З одного боку, я розумію, що з інтересів чисто своїх особистих, моєї родини, краще зосередитися на власному бізнесі, власному житті, і не балотуватися нікуди. Ніби краще, ніби спокійніше. Але є інший бік, є інший голос. Він твердий і наполегливий: «А тобі ж люди повірили! А за тебе ж голосували». Значить, мені доля дала таку можливість — представляти інтереси людей, змінювати навколишню дійсність. От бери і роби!
Сил та оптимізму додає те, що склад міськради суттєво змінився, і змінився на краще.
Прийшли люди, які мотивовані саме реформами у місті. Дуже радий, наприклад, що депутатом став Андрій Василенко, що пройшов чесний і відвертий Черепейнік, напористий Батюк, активні і небайдужі люди від «ДемАльянсу», інші.
Вони роблять помилки? Так. Але все це — проблеми зростання. Найголовніше в іншому: є щире бажання не зупинятися, а справді змінити у Броварах на краще всі сфери життя. Змінити наші Бровари.
Саме це і додає сил. Ми будемо рухатися вперед!
Записав Віктор КІНДРАТЕНКО.
