Ніч на 21 лютого, 2014 рік. Революція на Майдані переросла у кровопролиття, Україна підраховує жертв Небесної сотні, а Янукович пакує чемодани. У Старому центрі Броварів перед міською прокуратурою, де стоїть пам’ятник Леніна, збираються невідомі. Готується черговий замах на скульптуру вождя пролетаріату, – так описано один із днів Броварів у спецтемі 5 каналу «Машина часу. Історія міста Бровари: швидка комунікація і довга декомунізація».
«Коли ми писали клопотання, щоб прибрати пам’ятник, то нам відповідали, що це збурюватиме людей. Коли почались криваві події на Майдані, ми з хлопцями організувались, підкотили ЗІЛ, троси, зачепили його за шию. З першої спроби трос порвався», – згадує лідер Броварської організації «Свобода» Олег Шевчук.
З другої спроби пам’ятник падає. Це було 21 лютого 2014 року.
Тодішній прокурор Броварської місцевої прокуратури Микола Гарник сказав своє слово про «наругу» над пам’ятником Леніну: «Мене хвилює, чому сьогодні проходить девальвація суспільної моралі у наших громадян? Чому в школах не виховують дітей в такому руслі? Як броварський міжрайонний прокурор я думаю, що цьому потрібно давати відсіч: порушувати провадження, проводити кримінальне розслідування і доводити до логічного завершення, для того, щоб жителі міста знали тих, хто не хоче сьогодні жити з тією мораллю, яка є на даний момент в нашій державі».
Але Ленін упав, як і сотні інших «іллічів» по всій Україні. Тим часом, оригінал продовжує лежати в Кремлі. Менш ніж за місяць Росія повністю анексує Крим, за два – розпочнеться російсько-українська війна на Сході України. І рівно через 15 місяців президент Порошенко підпише пакет законів про декомунізацію.
«Представляючи проекти, я назвав їх пакетом законів з «невідкладної декомунізації». Невідкладної, бо вони мали бути прийнятими ще після революції 1991-го. Тоді, може, нам не була б потрібна революція 2004 та 2013-2014. Але краще пізно, ніж ніколи», – напише директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович у блозі на «Українській Правді».
Один із законів зобов’язує місцеві ради очистити свої мапи і ландшафти від назв і пам’яток, пов’язаних із радянським тоталітаризмом. У муніципалітетів – 6 місяців, щоб спільно з громадою скласти перелік об’єктів, які підлягають декомунізації, і визначитись із новими назвами. А ще півроку, щоб втілити зміни у життя. Проте для Броварів цього часу виявиться замало.
Тодішня міськрада не поспішала виконувати закони. Справу декомунізації у свої руки взяла група активістів і краєзнавців. Вони склали списки на перейменування, обґрунтування, відправили документи в інститути історії і національної пам’яті. Фактично активісти очолили процес, практично замінивши маріонеткову комісію від місцевої влади.
«У червні 2015 року були виставлені списки перейменувань на сайті Броварської міської ради. Ці списки широко в інтернеті обговорювались. Були згодні, були й не згодні, але влада на це ніяк не реагувала. Діждалися до того, що відбулися вибори. Реакції влади не було. Якби не новий склад ради, то ці перейменування не пройшли би», – впевнена громадський і культурний діяч, старший науковий співробітник Броварського краєзнавчого музею, член Національної спілки краєзнавців України Марія Овдієнко.
Щоб декомунізація таки зрушила з мертвої точки, довелося чекати нових місцевих виборів. На яких вперше більшість отримали представники так званого демократичного табору.
Рік 2015, 25 грудня. Нова міськрада Броварів одноголосно приймає рішення про перейменування 70 вулиць у місті.
Можливо, колись дерусифікують і назву міста. А вже сьогодні декомунізація повертає броварським вулицям старі назви. Це Переяславський і Зазимський шляхи, Красилівська, Миколаївка, Благодатна. Останні три десятки років носили імена Островського, 8-го з’їзду Рад і Леніна.
Перший крок з декомунізації в Броварах зроблено саме 21 лютого 2014 року.
