Багато хто з батьків стикався із ситуацією, коли дитина не розповідає їм про свої проблеми: що з нею сталося, що її налякало, засмутило, здивувало. Така поведінка можна спостерігати вже з 7-річного віку. Чому діти стають менш відвертими з батьками про своє життя? Як батькам змінити ставлення до дитини, щоб вона не боялася розповідати про свої проблеми та страхи? На всі ці запитання відповідає Світлана Ройз, дитячий і сімейний психолог.

Дитина не розповідає батькам, бо вона міркує:

«Я впораюсь сам»

  • дитина звикла, що їй говорять – ти дорослий, ти повинен;
  • у дитини є потреба довести собі та іншим, що вона «доросла», оскільки вона не відчуває своєї авторитетності;
  • у дитини може бути відчуття, що дорослий лише нашкодить своїм втручанням;
  • коли в дитини відсутній досвід для оцінки ситуації й усвідомлення серйозності того, що відбувається.

Не вважає ситуацію важливою

  • дитина просто не звернула увагу на ситуацію.

Батьки розгніваються

  • коли батьки агресивно реагують на складні ситуації і теми. Тому дитині легше самостійно пережити те, що відбувається, ніж відчути на собі додатковий тиск, травматизацію чи негативні емоції від батьків.

Батьки засмутяться

  • можливо, дитина зіштовхнулася з тим, що емоційний стан батьків нестабільний. І їй доводиться брати відповідальність за емоції і почуття дорослого. Це величезне навантаження. У цьому випадку дитина не може покластися на батьків, бо вони сприймають її як «меншу фігуру».

Батьки все одно не захистять

  •  якщо батьки в складних для дитини ситуаціях її не підтримують, не дають відчуття опори та захисту (наприклад, коли дитину ображають або знецінюють викладачі, тренери та інші дорослі).

Читайте також: Чверть батьків в Україні моніторять ґаджети своїх дітей. ОПИТУВАННЯ

Батьки розчаруються

  • можливо, дитині соромно, і вона не впевнена, чи батьки сприймуть те, що вона «погана»;
  • є сім’ї, де прагнуть до «ідеальності», в яких батьки не дозволяють собі помилятися або показують дитині, що не помиляються. У таких сім’ях дитина звикла «заслуговувати» любов за успіхи та досягнення: через оцінки чи досягнення в спорті тощо. Тому дитина відчуває тягар відповідальності за «успішність батьків» та «успішність сім’ї» і не хоче повідомляти про свої невдачі;
  • якщо в родині використовується саркастичний гумор, який знецінює людину;
  • занижена та нестійка самооцінка дитини і батьків.

Надмірна увага та контроль батьків

  • якщо батьки після розмови з дитиною занадто тривожаться, постійно її контролюють, засипають питаннями, порадами або влаштовують допит;
  • відсутність у батьків вміння слухати;
  • перебивання та коментування розповіді дитини;
  • нав’язування власної думки та оцінки ситуації, порад;
  • відсутність довіри між батьками та дитиною.

Батькам або іншій людині (другу) зашкодить розповідь

  • можливо, дитина залякана маніпуляторами і боїться за батьків або друзів. У цій ситуації важливо стежити за зміною стану дитини (порушенням сну, харчування, проявів тривожності).

Батькам не цікаво

  • якщо дитина не отримує підтримки, якщо втрачено довіру, якщо теми, цікаві батькам, обмежуються питаннями про оцінки в школі та чи зроблене домашнє завдання.

Читайте також: Як зрозуміти підлітка. Поради

Що можна зробити?

  • Якщо дитина хоче говорити − слухайте її, не перебиваючи і не даючи порад, поки вона не попросить. Пам’ятайте, що життя дитини − це не тільки школа та навчання.
  • Усвідомлюйте, що дитина спирається на нашу дорослість, силу і стійкість. Якщо вона відчуває, що ми − дорослі і допоможемо тоді, коли їй болить, коли в неї істерика чи їй страшно, дитині легше нам довіритися.
  • Пам’ятайте самі і нагадуйте дитині, що помилки − частина успіху.
  • Показуйте, що дитина важлива для вас, незалежно від того, які оцінки вона отримує, від її вчинків, поведінки. Так, нам неприємно, якщо дитина пукне в «неналежному місці», або якщо ми дізнаємося, що підліток матюкається або не здав контрольну роботу. Але дитина повинна бути важливою для нас у будь-якій ситуації.
  • Створюйте домашні ритуали, хвилинки близькості – вони зближують. Не зважайте на вашу втому чи завантаженість.
  • Розвивайтесь самі, свій потенціал, щоб не залежати від успішності дитини.
  • Говоріть про те, що вам важлива безпека і стан дитини. Але не лише говоріть, а й дійте. Дотримуйтеся тут правила золотої середини.

Пам’ятайте, для дитини потрібна і важлива ваша любов, проявляйте її!

Читайте також: Онлайн-булінг – майже третину українських підлітків цькують в інтернеті

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: