Дожити до ста років: у Великій Димерці привітали почесного ювіляра

Pinterest LinkedIn Tumblr +
18 лютого свій сотий день народження відзначив житель Великої Димерки, єдиний у селищі живий ветеран Другої світової війни Петро Артемович Гришко. Про це повідомив журналіст Анатолій Гаркуша в своєму дописі в групі Великодимерської громади на Фейсбуці.
Привітати шановного ювіляра приїхали заступник голови Броварської райради Валентина Шульга, селищний голова Анатолій Бочкарьов, керівник управління соціального захисту Великодимерської громади Оксана Яковенко, голови ветеранських організацій району та селища Володимир Брюхов та Валентин Кузьмик.
Петро Гришко, 100 років
Петро Гришко, 100 роківПетро Артемович вийшов до гостей за підтримки своєї онуки Оксани і стояв трішки опираючись на палицю. Разом із гостями ювіляр був за святковим столом і навіть випив трішки вина, бажаючи всім міцного здоров’я.

Петро Артемович народився у Великій Димерці і прожив все життя на одній вулиці, що нині носить назву Покровської. У 1934 році він закінчив 4 класи місцевої школи. До лав Радянської Армії його призвали в квітні 1944 року, військову присягу прийняв 1 травня 1944-го, демобілізований 1 грудня 1946 року.

Петро Гришко визволяв Чехословаччину, дійшов до Берліна.

22 червня 2021 року Петру Артемовичу вручили пам’ятну медаль на 75-річчя закінчення Другої світової війни. Міністр оборони Чешської республіки підписав наказ про відзначення цією нагородою всіх військових ветеранів, які брали участь у визволенні Чехословаччини від німецьких нацистів. Серед 144-х мешканців України було і прізвище Петра Гришка.

Доля його вберігала його протягом життя і ніби готувала до довголіття. Ще в дитинстві Петро Артемович мало не потонув. Під час війни його, артилериста протитанкової артилерії, поранило осколками в ногу і голову.

Уже в мирний час серйозно захворів, але, попри різні прогнози, зумів онкологію перебороти. А минулого року, в свої 99-ть років він впорався ще і з коронавірусом.

…Одного разу на фронті тільки випадок уберіг Петра Артемовича від загибелі. Як розповів довгожитель, сіли обідати, а він не міг знайти ложку – десь загубив. Лише відійшов на кілька десятків метрів, щоб вирізати з гілки дерев’яну ложку, як на місце обіду впала міна. Його товариш загинув.

Після демобілізації Петру Артемовичу довго не давали забути армійські будні –  старшину запасу регулярно брали на перепідготовку.

Працював ветеран все життя фактично на одному місці – у київському підприємстві «Будіндустрія». Любив компанії, добре співав, теплі стосунки зберігав із дружиною Марією, нині покійною. Ростив двох дітей, дочекався онуків. А ще в Петра Артемовича – п’ять правнуків. Правнучка працює лікарем у Німеччині, і завдяки її активності знають про знаменитого прадіда і там.

Петро Гришко, 100 роківПетро Гришко, 100 років

Минулого року, у 99-ть, Петро Гришко навіть брався за мітлу – підмести подвір’я. Він очікує теплих днів, щоб більше часу проводити на вулиці.

Старожила шанують не лише сусіди, а й усі димерчани.

Читайте також

  1. Місто, люди і місця: Юлія Капшученко – організаторка Всеукраїнського фестивалю на честь Тараса Шевченка

  2. Авторка з Літок стала однією з переможниць міжнародного конкурсу документального оповідання «Бути людиною»

  3. Місто, люди і місця: Марія Овдієнко — людина-історія про опір радянській системі та сучасну культуру Броварів

  4. Люди-наністи: «Хто скаржиться на долю – не бачив у житті її справжніх викрутасів»

  5.  «Церква не може бути прислужником влади, вона покликана служити Богові і людині», – отець Олег Панчиняк

Поділіться.

Залиште відповідь