Із початком військової агресії Росії українці все частіше почали замислюватися про купівлю вогнепальної зброї. Однак готовність суспільства до її легалізації й досі під питанням. Фахівці стверджують, що в першу чергу необхідно озброїтися інформацією та відповідальністю.
Легалізація зброї — для українців питання не нове. Розмови про це почалися ще зі здобуттям Незалежності. Однак кровопролиття під час Революції Гідності та військова агресія Росії суттєво вплинули на думку суспільства. Реальність небезпеки сприяла тому, що все більше українців почали задумуватися над купівлею зброї. Так, наприклад, іще 2015 року відповідна петиція набрала рекордні 36 тисяч підписів, щоправда, Президент заявив, що цю ідею стосовно вільного володіння та носіння зброї не підтримує переважна більшість українців.
ЗАКОНОДАВЧІ ІНІЦІАТИВИ
Тим не менше, до порядку денного поточної сесії Верховної Ради внесено два законопроекти, що регламентують порядок користування цивільною зброєю та боєприпасами. Законопроект «Про вогнепальну зброю цивільного призначення» (№1135), поданий народним депутатом Сергієм Капліним, передбачає узаконення права на придбання та використання вогнепальної зброї цивільного призначення (у тому числі короткоствольної), а також право на використання зброї для самозахисту, яке не може бути обмежене або скасоване. При цьому право на оформлення документа на володіння зброєю надається продавцю.
Альтернативний законопроект «Про цивільну зброю і боєприпаси» (№1135-1), поданий групою авторів на чолі з позафракційним Андрієм Іллєнком, передбачає класифікацію цивільної зброї та боєприпасів. Перша – пневматична зброя калібру до 4,5 мм і швидкістю польоту метального елемента до 100 м/с і вогнепальна зброя під патрон «Флобера» калібру до 4,5 мм та боєприпаси до неї. Придбання зброї цієї категорії, на відміну від трьох інших,не вимагає дозволу. Як припускає законопроект, дозвіл має видавати орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав на зброю.
Однак радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко притримується протилежної думки щодо цих ініціатив: “Я думаю, законопроекти на цю тему, зареєстровані в парламенті, не будуть ухвалені. Коли вони будуть внесені до зали, кожен депутат, звичайно, буде визначатися самостійно. Але я думаю, ні за один, ні за другий проект голосів сьогодні немає”.
ЯК УКРАЇНЦІ МОЖУТЬ ЗАХИСТИТИСЯ ЗАРАЗ
На сьогодні в Україні загальнодоступні такі способи захисту: газові балончики, електрошокери, газова та пневматична зброя. Володіння травматичною й вогнепальною зброєю наразі обмежене. Травматика доступна журналістам, депутатам, співробітникам судів та членам формувань з охорони громадського порядку (дружинникам). Для вогнепальної зброї потрібен дозвіл (вартість якого починається від 1330 грн.), велика кількість довідок, а також – відповідна підготовка. Парадокс полягає в тому, що отримати дозвіл можна лише на довгоствольну вогнепальну зброю, при тому, що вона має більш летальний характер дії на людину, аніж короткоствольний пістолет. Окрім цього, недоліки чинного законодавства дозволяють кваліфікувати захист зі зброєю як перевищення меж самозахисту.
ЗАГРОЗИ ТА ПЕРЕВАГИ
Основним аргументом противників легалізації зброї є неготовність суспільства до цього. Мовляв, такий крок призведе до хаосу, частіших стрілянин із трагічними наслідками та самогубств через невміння користуватися зброєю. Цю думку частково підтримують українські високопосадовці. Голова Нацполіції Сергій Князєв легалізацію зброї коментує так: «У нас йде війна і тому такі глобальні зміни я б не ризикував. Давайте спочатку закінчимо війну, суспільство охолоне, окріп осяде і тоді можливо». До речі, у бюджеті на 2018 рік закладено 11 мільярдів гривень для МВС на боротьбу з незаконним обігом зброї.
Натомість прибічники легалізації вбачають у такій позиції влади бізнес-інтерес. Керівник Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін зазначає: “Руйнується схема з наданням травматичними пістолетами, руйнується схема з монопольного надання послуг озброєної охорони, руйнується схема з боротьбою з нелегальним обігом зброї… Від того моменту (легалізації зброї – ред.) до вас в хату вже не зайдеш просто так. За вашими дверима не може бути нічого без вашої ж згоди, без рішення суду, без понятих й без адвоката”.
Справа в тому, що послуги на надання озброєної охорони має монопольне право лише МВС, приватним охоронцям купують нагородні “стволи” за десятки тисяч доларів. Легалізація ж дозволить приватним охоронним фірмам надавати аналогічні послуги.
Окрім того, прибічники легалізації стверджують, що дістати нелегальну зброю в Україні доволі легко. Зараз її переважно постачають із зони АТО.
БРОВАРИ ТА РАЙОН
Протягом жовтня у Броварському відділі поліції проводився місячник добровільної здачі вогнепальної зброї та боєприпасів. Зазначимо, що добровільно здана зброя у рамках місячника звільняла громадян, які незаконно її зберігали, від адміністративної та кримінальної відповідальності. На офіційній сторінці БВП повідомляли про випадок, коли місцевий мешканець здав цілих дві одиниці такої зброї.
“Трибуні” вдалося дізнатися, що за дев’ять місяців 2017 року броварським відділом поліції було зареєстровано 22 кримінальних порушення за ст. ККУ 263 (“Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами”). Порівняно з 2016 роком статистика збільшилася на 36,4%. Також до початку місячника було вилучено 34 одиниці вогнепальної зброї. Кількість зареєстрованої зброї дізнатися не вдалося, оскільки на момент написання матеріалу відповіді на публічний запит від Управління превентивної діяльності ГУНП в Київській області не надійшло.
Думки броварчан щодо легалізації зброї різняться. Деякі побоюються неконтрольованої агресії та банальної неготовності суспільства до такої відповідальності. Прибічники легалізації ж наголошують на її потребі у зв’язку з небезпечною ситуацією в країні, а також відстоюють дозвіл принаймні на травматику.
Продавець мисливської зброї броварчанин пан Володимир коментує легалізацію зброї так: “Перш за все, необхідно розробити відповідний суворий контроль. Мисливцям, які вже володіють зброєю, можна було б її продавати відразу. А от іншим — лише з довідкою від психіатра. Хоча мені здається, що суспільство не дуже готове до легалізації вогнепальної зброї. Думаю, спочатку варто дати право на травматику всіх категоріям громадян”. Він також зазначає, що легалізація вогнепальної зброї могла б лише спровокувати злочинців. Мовляв ті, знаючи, що їхня жертва може мати з собою пістолет чи щось інше, можуть будь-яку дію розцінювати як привід вистрілити.
Як бачимо, легалізація зброї навряд чи отримає стовідсоткову підтримку чи не підтримку суспільства. Цей крок вимагає високої громадянської свідомості та відповідного законодавства. Поки що однозначним лишається одне: із вогнепальною чи травматом, без озброєності інформацією обійтися точно не вдасться.
