Лупійчук Максим Анатолійович (30.01.88 – 21.11.24)
Максим Анатолійович Лупійчук родом із Луганської області. Проте разом із батьками та братом переїхав до Броварів багато років тому, задовго до повномасштабного вторгнення.
«Працював заступником начальника цеху на металовиробничому підприємстві. Людиною був хорошою, гідний товариш, нічого про нього поганого сказати не можу», — розповів колега загиблого.
Водночас близькі пам’ятають його позитивним і веселим чоловіком: «Дуже гуморним був, завжди жартував. Оптиміст по життю… Дуже любив швидкість, любив автомобілі. Завжди був на позитиві», — розповіла близька подруга Максима.
До лав ЗСУ долучився добровільно.
«Він ніби відчув, що зараз він потрібніший на фронті, а не тут, у тилу», — пригадує знайома.
Максим Лупійчук служив солдатом, розвідником-навідником розвідувального відділення.
На превеликий жаль, загинув 21 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Чумацьке Покровського району Донецької області. Проте аж до цього часу вважався зниклим безвісти…
Поховали Захисника на алеї Слави міського кладовища. Максиму Анатолійовичу назавжди залишиться 36 років.
У Броварах лишились батьки, брат, дружина та неповнолітній син.
Щирі співчуття рідним та близьким… Вічна та світла пам’ять Захиснику України!
Відео прощання із Захисником дивіться у Telegram та Facebook.
Інформація уточнюється та доповнюється.