Загинула риба, зникли качки та журавлі, покинули звичне місце проживання бобри: у меліоративний канал, який фактично знаходиться на території заповідника «Калитянська дача» і веде до річки Трубіж, майже три місяці зливає каналізаційні стоки свинокомплекс ПАТ «Агрокомбінат «Калита». Від значної екологічної катастрофи врятувала дамба, яку навесні цього року звели мисливці та рибалки задля відновлення природного фонду. Зокрема, риби, качок, бобрів. Представники товариства мисливців та рибалок вимагають у керівництва агрокомбінату очистити канал від фекалій, які навіть вийшли за береги русла і затопили навколишні болота. Однак у підприємстві «кивають» на «Трубіжстрой» –балансоутримувача шлюзів у їхній дренажній дощовій каналізації, яких бракує. І не ймуть віри, що фекалії з їхнього підприємства могли опинитися у їхній дренажній ситемі та в самому каналі. Як планують у ПАТ врегулювати цей скандал – дізнавалися журналісти «Трибуни».
Меліоративний канал С-24, який проходить біля свинокомплексу ПАТ «Агрокомбінат «Калита», розділяє землі Калитянської й Заворицької сільських рад та ландшафтний заказник (заповідник) «Калитянська дача». Зокрема заповідник, площа якого 1162 га, канал зигзагоподібно огинає, у певній частині проходить через нього, а далі впадає у річку Трубіж.
У квітні цього року місцеві мисливці та рибалки перекрили канал, зробивши на ньому самотужки дамбу. Це зробили свідомо, розповідає директор Броварського українського товариства мисливців та рибалок (УТМР) Олег Бесараб, щоб відновити роботу боліт, які в спеку значно пересихають, а, відтак, допомогти вижити птахам і тваринам, які звикли ходити в болота на водопій. Ці дії усно погодили із Заворицьким відділом «Трубіжстрой», у віданні якого і перебуває канал.
Про те, що вода в каналі почала мутніти, відразу і не помітили, розповідає Олег, але запах аміаку відчули ще на початку червня. А під час чергового інспектування мисливці та рибалки побачили в каналі вже не воду, а суцільні нечистоти, які перелилися через краї, утворюючи фекальні плеса, і «поповзли» болотами.
Отрута не поширилася каналом і не вийшла у «велику» воду Трубежа та Дніпра лише завдячуючи дамбі. Про те, що нечистоти ллються саме зі свинокомплексу, в УТМР не сумнівалися, однак варто було знайти докази і зафіксувати їх. І чим швидше це зробити, тим краще, адже невідомо, чи довго дамба зможе стримувати натиск лайна, яке, до того ж, смердить не на один кілометр, особливо у спеку. Окрім цього, у каналі, який став суцільними фекаліями, загинула риба, залишили свої хатинки бобри, зникли качки і перестали прилітати пари сірого та чорного журавлів. Довго блукаючи плавнями, мисливці та рибалки все ж виявили джерело витоку фекалій. Йшли фактично на звук, розповідає Олег Бесараб: з труби, яка прямувала від свинокомплексу, лайно просто хлюпотіло.
Тож після фіксації побаченого, мисливці та рибалки вирушили до керівництва ПАТ «Агрокомбінат «Калита». Однак там словам та їхнім свідченням відразу не повірили, аргументуючи наявністю на підприємстві потужних очисних споруд та двох озер-відстійників. Але пообіцяли факти перевірити, і в разі їх підтвердження – «прийняти міри». Час спливав, а нечистоти продовжували пливли трубами у канал та розтікатися навколо, отруюючи все живе. Тоді мисливці та рибалки написали листи в обласну та державну екологічну інспекції, офіс президента, до яких приклали фотофакти.
Журналісти «Трибуни» спільно з членом УТМР Сергієм Єременком близько півтори години шукали в плавнях трубу, з якої витікає та сама смертельна отрута для всього живого (на жаль, ті мисливці та рибалки, які знайшли трубу ще два місяці тому, наразі у відпустці). І знайшли. В метрах 200 від кута дубового лісу, фактично біля самого соняшникового поля.
А на самому полі, в метрах 100 -200 від виходу труби, знайшли і колодязь із фекаліями. Якраз навпроти свинокомплексу, усього за кілька кілометрів.
На саме підприємство охоронці свинокомплексу журналістів «Трибуни» не пустили, аргументуючи, що це – «режимний об’єкт», який потребує офіційного пропуску та спеціальної обробки як транспорту, так і самої людини. І направили у «контору» ПАТ «Агрокомбінат «Калита», де і можна знайти керівництво свинокомплексу.
Директор агрокомбінату Олександр Сміян повідомив, що про цей інцидент йому нічого не відомо, позаяк лише повернувся з відпустки. У свою чергу заступник голови правління Тарас Сарана зазначив, що до нього зверталися представники мисливців та рибалок. Однак журналістам пан Тарас повідомив те ж саме, що і активістам: у них є свої потужні очисні споруди з відстійниками, системою аерації, двома ставками, куди надходять відносно очищені стоки свинокомплексу, тож потреби в додаткових місцях скидання стоків немає.
До того ж, наразі підприємство працює лише на 23%, повідомив Тарас Сарана. Загалом, вказує заступник, вони не оговталися від останньої біди – африканської чуми, в результаті якої в 2015 р. було знищено все поголів’я свиней – понад 60 тис. – і діяльність підприємства призупинили майже на три роки – як знову приключилася інша: місцеві мисливці та рибалки звинувачують ПАТ в отруюванні навколишнього середовища. «Те, що там щось понабиралося в колодязя і звідки воно пішло – нам ще невідомо, – коментує ситуацію Тарас Сарана. – Можливо, це були старі забиті труби, бо у нас там насправді є дві каналізації: одна – основна виробнича, інша каналізація – дощова, для дренажних стоків. Каналізації проходять поруч і ми не виявили ніякої закономірності щодо відкачки нами стоків і появи їх у канавах там, де ви їх бачили. Тому що розрахунковий обсяг стоків, який скидався виробництвом, він виходив на очисні споруди – нами ведеться облік».
Тарас Сарана припускає, що вилив фекалій у болота та канал міг статися не без участі мешканців оточуючих населених пунктів. Так, вся територія поля свинокомплексу площею понад 3 га пронизана зрошувальною системою. В системах стоять шлюзи, які призначені для регулювання рівня вод. Частину систем (труб) свинокомплекс демонтував, адже підприємство ще 1972 року, частина – залишилася в землі, бо прокладена у важкодоступних місцях, зокрема, болотами. Ймовірно, припускає Тарас Сарана, нечистоти могли забиватися в каналізаційній трубі та накопичувалися роками, а потім чи то в результаті того, що невідомі покрали шлюзи, чи то значні дощі спровокували потужні стоки, які «пробили» старі механічні засоби регулювання води, – і трапилася аварія. Однак балансоутримувач шлюзів та самого каналу – «Трубіжстрой» – не повідомив про їх відсутність та про можливість виникнення аварійної ситуації, запевняє заступник. І додає: хоча канал і передбачений для свинокомплексу технологією як резервний на випадок аварії, та останній раз скидали у нього стоки у 1986 році. З якої саме причини – не поточнюють, та понад 20 років тому на підприємстві сталося подібне. Але тоді й справді трапилася аварія, і досить потужна: прорвало одну із очеретяних «карт», яка призначена для природного очищення відходів, і фекальний потік потрапив у канал, звідти – у Трубіж, де загинула вся риба. Тоді довелося чистити увесь канал. Наразі ця очеретяна «карта» суха і у ПАТ «Агрокомбінат «Калита» планують саме туди перекачати всі нечистоти з каналу, повернути їх на очисні споруди підприємства, а потім скинути у власні озера. Роботи обіцяють завершити за 2-3 тижні. А щоб надалі не траплялося подібних надзвичайних подій, дренажну дощову каналізацію обіцяють узяли під свій контроль. Як повідомив головний інженер підприємства Віктор Шкрабацький, наразі її перекрили та перенаправили на очисні споруди.
Але ж знову повертаємося до основного питання: як у дренажну каналізаційну трубу, призначену для дощових стоків, могли потрапити поросячі фекалії, адже каналізаційні труби, за словами керівництва, проходять поряд і ніде не пересікаються? «Сплутали» труби і не туди спустили свинячий послід? Поки відбувалася профілактика очисних споруд свідомо скидали відходи в іншу каналізацію? А, враховуючи, що наразі підприємство працює лише на п’яту долю своїх потужностей, то топило плавні поступово, поки багно не дісталося каналу і не заповнило його? Загалом керівництво свинокомплексу вагається: чи це й справді з їхнього свинокомплексу тече багно їхньою каналізаційною трубою? «Звідки з’явилося те, що з’явилося – не можемо дати однозначної відповіді – ще зараз самі розбираємося», – каже Тарас Сарана.
Фото – авторки
