Ренкас Ілля Володимирович (псевдо «Рекс») 07.03.1998 р. – 04.01.2024 р.
Ілля Ренкас народився 07 березня1998 року в місті Бровари. Дитинство провів у місті Носівка Чернігівської області та в с. Михайлівка Коростенського району, що на Житомирщині, де мешкали бабусі і дідусі.
Шкільні роки його пройшли в м. Бровари. Там здобував середню спеціальну освіту. Працював на різних роботах, був фаховим автослюсарем, зварювальником.
Як зазначено в енциклопедії Носівщини, Ілля завжди дружив із спортом, музикою, був душею компанії і мав велику кількість друзів, знайомих, був неймовірним оптимістом, веселуном.
Початок війни застав Іллю в м. Носівка Чернігівський області, куди він приїхав погостити. Вже в перший день він разом із сестрою – двійничкою Ілоною прийшов до військкомату, готовий стати на захист рідної землі. Ілоні відмовили, а Ілля вже 8 березня боронив Чернігів та звільняв Чернігівщину.
13.03.2022 р. під час бойових дій отримав поранення, після лікування повернувся у військову частину.
З липня 2023 року був переведений в 110-ту окрему механізовану бригаду імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Виконував обов’язки старшого розвідника, снайпера, радіотелефоніста, механіка-водія медичного пункту механізованого батальйону. Були неодноразові завдання в складі ДРГ на територію білорусі, а потім – Авдіївка.
Ілля дуже часто виходив із мамою і сестрою на зв’язок. Для цього сам придбав старлінк, генератор, щоб бути завжди поруч, хоч і на війні. Особливо це відчувалось останній рік, коли родина втратила чоловіка і батька Володимира Івановича. Останнє повідомлення від Іллі рідні отримали 4 січня о 9:38…
Загинув Ілля Ренкас у місті Авдіївка Донецької області 4 січня 2024 року під час виконання бойового завдання при штурмі бойових позицій ворога. Як зазначено на платформі пам’яті «Меморіал», разом із двома побратимами на позиціях вступили в бій із ворожим десантом. Вороги були ліквідовані, але остання куля, випущена одним із них наостанок, смертельно поранила Рекса. До лікарні його довезти не встигли.
Іллі було всього 25 років…
У загиблого залишились мама Антоніна Василівна, маленька донечка Єва, старенька бабуся і сестра.
«Ілля був відповідальним, сміливим і патріотично налаштованим воїном, із дитинства цінував Україну і захоплювався її історією. Побратими захоплювались його мужністю, відважністю, героїзмом та мали за честь служити разом із ним і виконувати складні бойові завдання», – написала мама в електронній петиції про присвоєння синові звання Героя України (посмертно).
Нагороди та відзнаки:
- медаль «Захисник Вітчизни»;
- Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Хрест Хоробрих»;
- Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий Хрест».
Поховано Іллю Ренкаса на Житомирщині в с. Михайлівка Коростенського району поруч із могилою батька.
Вічна слава і вічна пам’ять полеглому земляку, щирі співчуття рідним і близьким загиблого бійця.
Антоніна Василівна передала на потреби Збройних Сил України власне авто «Nissan».
За словами жінки, такою була воля її найдорожчих чоловіків: покійного чоловіка Володимира та загиблого сина Іллі. Перший автомобіль, стареньку «Toyota», син забрав на фронт в один із приїздів із передової. Саме вона, розповідає жінка, врятувала життя сину та побратимам у пеклі Бахмута, яке пройшов Ілля.
Інформаця уточнюється та оновлюється…