Український інститут національної пам’яті спільно з порталом «Імена самостійної України» віднайшли імена 19-ти бійців Армії УНР з Остерського повіту Чернігівської губернії, до якої входила і нинішня броварська земля. Серед імен – щонайменше восьмеро є уродженцями сучасної Броварщини: Требухова, Літок, Зазим’я, Гоголева та Русанова.
Окрім імен, історики надають також історичні довідки на захисників України. Про декого з них відомо лише кілька речень. Про інших – по кілька абзаців. Місце народження та життя частини бійців не уточнене, через що неможливо встановити, чи з Броварщини вони, чи ні. На порталі «Імена самостійної України» також викладені фотографії деяких із вояків.
Требухів
Родом із Требухова – Безлюда Степан Самойлович (27.12.1899, с. Требухів – 19.12.1961, США, м. Нью-Йорк) – козак Армії УНР.
На 10-му році життя він вступив до земської школи в Требухові. Далі продовжити науку не зміг. До Армії УНР долучився у 1920 році в Києві. Перебував увесь час у 6-й Січовій стрілецькій дивізії, з якою був інтернований 21 листопада 1920 року в Підволочиську.
У 1922 році вступив до 3-го класу реальної школи в таборі Щипйорно, що в Польщі. У 1923 році почалась ліквідація табору і школу прилучили до табору Каліш, там вона злилася з гімназією ім. Тараса Шевченка. Цю гімназію Степан Безлюда закінчив у серпні 1926 року.
Того ж року був зарахований на лісовий відділ агрономічно-лісового факультету УГА в Продєбрадах (нині Чехія), який закінчив 23 травня 1933 р. Дипломна робота – та тему «Організація лісового господарства на дубильну кору в межах Поділля».
Емігрував до США. 30 жовтня 1961 року нагороджений Воєнним хрестом. Працював на фабриці сірників. Жив самотньо, бо так і не одружився, а мати і сестра залишилися в Україні.
Помер за кілька тижнів перед тим, як відійти на пенсію. Похований на Українському православному цвинтарі Святого Андрія в Бавнд-Бруці.
Імовірно родом із Требухова також Швидак Максим Якович (24.11.1897 – 21.11.1921, Волинська губ., м. Базар) – молодший старшина 4-го куреня 2-ої бригади 4-ої Київської стрілецької дивізії Армії УНР. Учасник Другого Зимового походу. Страчений більшовиками під м. Базар.
В інформаційній довідці походження старшини не вказане. І в цілому про Максима Швидака зазначено мало інформації. Однак, як розповіла «Трибуні» краєзнавиця, уродженка Требухова Марія Овдієнко, як Безлюда, так і Швидак – поширені в селі прізвища. Окрім того, з її слів, Швидаки брали участь у повстанні 1904 – 1905 року під проводом Григорія Чупринки.
Читайте також: Григорій Чупринка. 140 років тому народився поет і борець за незалежність України
Літки
Гончар Степан Григорович (26.12.1892, с. Літки – невідомо) – поручник 1-ї Запорізької стрілецької дивізії Армії УНР. У листопаді 1920 року, в складі Армії УНР, перейшов на західний берег Збруча та був інтернований польською владою.
Станом на березень-квітень 1921 року служив поручником у 3-му стрілецькому ім. Наливайка курені 1-ї Запорізької бригади 1-ї Запорізької стрілецької дивізії та перебував у таборі інтернованих у м. Вадовиці, що в Польщі.
Погиба Федір Данилович (17.02.1898, с. Літки – 21.11.1921, Волинська губ., м. Базар) – поручник 6-ї Січової стрілецької дивізії Армії УНР.
У листопаді 1920 року в складі Армії УНР перейшов на західний берег Збруча та був інтернований польською владою. Станом на квітень 1921 року служив поручником у 16-ій стрілецькій бригаді 6-ї Січової стрілецької дивізії та перебував у таборі інтернованих у м. Александрів, Польща.
Учасник Другого Зимового походу. Захоплений до більшовицького полону і страчений у м. Базар.
Можливо, уродженцем Літок або Пухівки є Сінельник Тиміш Степанович (22.02.1891 – невідомо) – сотник штабу 6-ї Січової стрілецької дивізії Армії УНР.
У листопаді 1920 року, в складі Армії УНР, перейшов на західний берег Збруча та був інтернований польською владою. Нагороджений Хрестом Симона Петлюри № 680. Помер після 1932 року.
В інформаційній довідці походження сотника не вказане. Водночас, як зазначає краєзнавиця Марія Овдієнко, прізвище Сінельник поширене в Літках і Пухівці.
Гоголів
Кирієвський Микита Семенович (14.09.1899, с. Гоголів – невідомо) – хорунжий Армії УНР. За час військової служби був тричі ранений.
В українській армії перебував добровольцем із січня 1919 року – в Кінному полку Чорних Запорожців 7-ої Запорозької дивізії І Запорозького корпусу. У 1919 році брав участь в усіх боях полку проти Червоної армії в час відступу Запорозького корпусу до Румунії.
Був інтернований у Румунії. Після переїзду через цю країну брав участь у боях: у районі Кременця Волинського, Старокостянтинова, Миколаєва, Проскурова, в поході на Київ і бою в столиці з Добровольчою армією. Брав участь в усіх боях проти добровольців у час відступу з Києва, а також у час боїв полку в районі Тульчина, Вапнярки, Могилів-Подільського, Проскурова, Старокостянтинова.
Учасник кампанії 1920 року – козак 1-ї сотні 1-го кінного полку Чорних Запорожців. У листопаді 1920 року разом з Армією УНР перейшов на західний берег Збруча та був інтернований поляками у Волочиську.
У серпні 1921 року вступив до Спільної Юнацької Школи, яку скінчив у серпні 1923 року. По закінченню школи був піднесений до першої старшинської ранги хорунжого.
Прибув до Чехословаччини 9 січня 1924 року, оселився в м. Йозефові і навчався на матуральних курсах. Станом на 1930 рік жив у Празі, ЧСР (Nusle, Nad Jezerkou 807). Був секретарем Українського всепрофспілкового робочого союзу в ЧСР, відділ у Великій Празі з центром у Празі.
Клименко Григорій (20.12.1894, с. Гоголів – 1948, Чехословаччина, м. Прага) – козак Армії УНР, військовий, громадський і кооперативний діяч, урядовець, педагог, просвітянин, повстанець, інженер-агроном.
Із кінця 1917 року – службовець Київського повітового земства (агрономічна ділянка в м. Кагарлику) і Київському губерніальному продовольчому комітеті. З кінця 1917 року – губерніальний інструктор із земельних справ на Чернігівщині.
За правління гетьмана Павла Скоропадського – учитель Гоголівської української державної гімназії. За Директорії – співробітник Міністерства земельних справ.
Перед наступами Армії УНР в 1919 – 1920 роках брав участь у повстанських операціях проти більшовиків разом із Грицьком Чупринкою, тримаючи зв’язок повстанської зони з Києвом.
Був заарештований ЧК, втік і перейшов до Польщі, а згодом до Чехії. Випускник УГА в Подєбрадах (нинішня Чехія) від 14 червня 1928 року. Помер і похований у Празі, спочиває на Ольшанському кладовищі.
Русанів
Костира Софроній Андрійович (1897, с. Русанів – 11.12.1917, м. Київ) – молодший урядник 5-ї сотні Гайдамацького Гетьмана Сагайдачного полку Військ Центральної Ради. Помер у результаті кульового поранення. Поховав священик Микола Смірнов на Звіринецькому військовому кладовищі Києва.
Варто зауважити, що інформацію про Софронія Костиру Український інститут національної пам’яті надав ще в 2015 році. Цього ж року, під час декомунізації, в Броварах на його честь назвали вулицю біля вокзалу. Пізніше «Трибуна» спробувала докладніше дослідити історію діяча.
Читайте також: Місто, люди і місця: Софроній Костира – герой, що боровся за незалежність України 100 років тому
Зазим’я
Радченко Іван Сергійович (1890, с. Зазим’я – 21.11.1921, Волинська губ., м. Базар) – козак Армії УНР.
У листопаді 1920 року, в складі Армії УНР, перейшов на західний берег Збруча та був інтернований польською владою. Станом на квітень 1921 року служив бунчужним у 16-ій стрілецькій бригаді 6-ї Січової стрілецької дивізії та перебував у таборі інтернованих в м. Александрів, Польща. Учасник Другого Зимового походу. Захоплений до більшовицького полону і страчений у м. Базар.
Радченко Василь Матвійович (1894, с. Зазим’я – 21.11.1921, Волинська губ., м. Базар) – козак 4-ї Київської стрілецької дивізії Армі УНР. Учасник Другого Зимового походу. Захоплений до більшовицького полону і страчений у м. Базар.
У нинішньому переліку імен від Українського інституту національної пам’яті не назвали Михайла Ружного (1898, с. Зазим’я – 05.07.1920, Волинська губ., с. Перга) – стрілець 46-го куреня 16-ї стрілецької бригади 6-ї Січової стрілецької дивізії Армії УНР. Однак, у 2015 році саме Український інститут національної пам’яті допоміг віднайти дані про бійця.
Відомо, що стрілець брав участь у низці оборонних боїв під час відступу українських військ із Києва. Одного разу козаки та старшини 6-ї Січової стрілецької дивізії Армії УНР під командуванням полковника Марка Безручка одержали наказ тримати оборону на лівому березі річки Уборть і затримати просування Червоної армії на захід.
Українці змогли затримати просування більшовиків. Однак 6-та Січова стрілецька дивізія зазнала серйозних втрат: понад 40 загиблих і поранених бійців. Михайло Ружний, відбиваючи ворожу атаку, одержав поранення, які виявилися несумісними з життям.
Серед інших імен вояків Армії УНР зі списку 19-ти в Українському інституті національної пам’яті надали інформацію про Євфимія Губаря, Дементія Коваля, Костя Кудрявцева, Олексу Самсонова, Леоніда Ставицького, Миколу Томеліна та Тихона Якуша, походження яких невідоме. Також у листі є довідка про вояків Атаназія Воронкевича із Сорокошичів і Сергія Дещенка з Остра.
Довідки на всіх 19-ти вояків Армії УНР із Остерського повіту
Редакція «Трибуни» просить усіх, кому відомо більше про долю вояків Армії УНР із Броварщини, надсилати інформацію на офіційну електронну скриньку інформаційної агенції brovary.net.ua@gmail.com.
Читайте також
- В Україні створили базу даних борців за волю і незалежність 1917 – 1924 років
- Марки та конверти на честь УНР і УПА: у Броварах презентували філателістичну виставку. ФОТО
- У Броварах представлять «Чекістське досьє окупованої України»
- Дмитро Чепурний − поет із Броварів, репресований радянською владою
- Донька президента України Кирила Осьмака жила в Броварах. ІНТЕРВ’Ю
