Попов Руслан Юрійович, 20.08.1977 р. – 07.05.2022 р.
Руслан Юрійович народився 20 серпня 1977 року в місті Очаків Миколаївської області. Пішов стопами батька – став кадровим військовим. Руслан Попов закінчив військове училище у Києві та став розвідником спецпризначення. Приєднався до лав ГУР у званні капітана, де служив у легендарному бойовому спецпідрозділі, до якого також належать Герої України Кирило Буданов, Максим Шаповал та інші. Це ті бійці, які виконували завдання на суші, у повітрі, на воді та навіть під водою.
Служив у місії ООН у Ліберії, в Західній Африці, мав пенсію за вислугу років, однак у 2014 році став на захист України. Зокрема виконував бойові завдання на сході України. Він був універсальним бійцем. У багатьох операціях виконував роль кулеметника – бійця, який прикриває побратимів і залишає бій останнім.
У 2022 році зустрів широкомасштабне вторгнення в Маріуполі. Після виходу з оточеного міста разом із побратимами подолав понад 165 кілометрів пішки, щоб одразу повернутися до Маріуполя в складі евакуаційних рейсів, які доставляли поранених із «Азовсталі», а також привозили харчі, ліки та боєприпаси.
Наступним викликом стало звільнення острова Зміїний – надзвичайно складна й небезпечна операція. Її результатосм стало звільнення острова і та можливість діяти зерновому коридору.
Саме в цьому бою 07 травня 2022 року Руслан Попов віддав своє життя, прикриваючи відступ групи. Удома на нього чекали дружина та двоє дітей.
Його тіло росіяни віддали 14 липня як неідентифіковане. Це відбулось у рамках обміну 30-ма тілами. 15 липня Руслана Попова впізнали за особливими прикметами.
Полковника Головного управління розвідки Міністерства оборони України, учасника російсько-української війни Руслана Попова похоронили 21 липня 2022 року в місті Бровари на Алеї слави, що на кладовищі по вул. Олега Онікієнка.
Царство Небесне і вічний спокій полеглому Захиснику, щирі співчуття рідним і близьким.
«У нього було велике серце ще з малих років. Він завжди цікавився творчістю. Малював, створював різні речі своїми руками, і це було дуже цінно для мене, бо він робив все від душі. Я знала багатьох його побратимів, із якими він служив. Всі захоплювалися тим, якою людиною він був. А для мене він був найпрокраснішим сином на білому світі. В нашій родині велике горе. Таких людей – відповідальних, чесних і порядних, не було більше в нашому житті», – каже мама полеглого Захисника, пише РБК-Україна.
Із дружиною Юлею Руслан був знайомий ще з дитячого садочка. Потім змінював школу, але доля знову зводила їх разом. Вони довго товаришували, потім вирішили одружитися. Сім’я Попових живе в Броварах майже 23 роки. Із них Руслан і Юлія разом прожили 19 років. У нашому місті в подружжя народилися донька Аліса і син Андрій. Нині діти ростуть без татуся.
30 травня 2024 року в Броварах на честь Руслана Попова перейменували вулицю Княжицьку на прохання родичів, мешканців цієї та сусідніх вулиць.
Ім’я Руслана Попова внесено в Книгу пам’яті Головного управління розвідки України, а також викарбоване на Меморіалі пам’яті полеглих розвідників, розташованому на Рибальському півострові у м.Київ.
Нагороди та відзнаки:
- Указом Президента України № 505 від 18.07.2022 року присвоєно звання Герой України (посмертно).
- Відзнака «За мужність при виконанні спецзавдань».
- Нагрудний знак «За військову доблесть».
- Медаль «За відданість військовій розвідці».
- Медаль «Захиснику Вітчизни».
- Медаль «За участь в антитерористичній операції».
- Медаль ООН, а також ще кілька пам’ятних відзнак.
Інформація уточнюється та оновлюється…
Фото – РБК Україна