Винокуріння на українських землях має історію у кілька століть. У XVII–XVIII століттях цей промисел посідав помітне місце в господарстві Лівобережної України. Змінювалися держави, податки, правила та назви напоїв, але домашній міцний алкоголь нікуди не зникав. У радянський час влада оголосила самогоноварінню окрему війну. Минуло кілька десятиліть, Україна давно стала незалежною державою, а за домашній самогон закон досі передбачає штраф. Водночас самогонний апарат без проблем продають у звичайному інтернет-магазині. Де тут логіка і що насправді дозволяє закон – про це розповідає «Трибуна-Бровари» з посиланням на Кодекс України про адміністративні правопорушення та офіційну базу законодавства Верховної Ради України.
Від винокуріння до боротьби із самогоном
Сам домашній алкоголь для України далеко не новинка. Історики окремо досліджують винокуріння та шинкування на Лівобережжі ще у XVII–XVIII століттях. Це був цілий сектор господарства зі своєю сировиною, обладнанням, торгівлею та податками.
А ось у радянські часи ставлення держави до домашнього алкоголю стало значно жорсткішим.
У 1961 році в Українській РСР з’явився окремий указ «Про посилення відповідальності за самогоноваріння і пияцтво». У 1985 році, під час масштабної антиалкогольної кампанії в СРСР, Президія Верховної Ради УРСР видала ще один документ із красномовною назвою – «Про заходи по посиленню боротьби проти пияцтва і алкоголізму, викорененню самогоноваріння».
Саме на цьому історичному тлі у 1987 році Кодекс УРСР про адміністративні правопорушення отримав статтю 176 про самогон та апарати для його виробництва. Україна вже понад три десятиліття незалежна, а ця норма в Кодексі залишилася.
Є тут ще одна цікава деталь. Сам радянський указ 1985 року про «викоренення самогоноваріння» з 2022 року на території України вже не застосовують. Це стало частиною дерадянізації законодавства. Стаття 176 КУпАП при цьому збереглася.
Що говорить закон у 2026 році
Станом на вересень 2026 року стаття 176 КУпАП діє.
Вона встановлює відповідальність за домашнє виробництво або зберігання самогону та інших міцних спиртних напоїв без мети продажу. Ця ж стаття охоплює виготовлення або зберігання без мети продажу апаратів для такого виробництва.
Тобто аргумент «це лише для себе» від відповідальності не рятує. Навпаки, у тексті статті прямо йдеться саме про випадок, коли людина не має мети продавати алкоголь.
Штраф виглядає майже символічним – від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Для розрахунку такого штрафу один неоподатковуваний мінімум становить 17 грн. Отже, йдеться про суму від 51 до 170 грн. Державна податкова служба підтверджувала розмір у 17 грн і в червні 2026 року.
Є ще стаття 177 КУпАП. Вона стосується вже покупця домашнього самогону. За його придбання передбачено штраф від одного до п’яти неоподатковуваних мінімумів – від 17 до 85 грн.
Тобто закон карає не лише того, хто жене самогон для себе. Окрема відповідальність є навіть за його придбання.
Це не «мертва» стаття
Може скластися враження, що стаття 176 залишилася у Кодексі лише як артефакт минулої епохи і про неї давно всі забули. Але це не так.
У судових матеріалах за 2025 рік є згадки про притягнення людей до адміністративної відповідальності саме за статтею 176. Наприклад, у березні 2025 року поліція двічі застосувала цю статтю до одного громадянина на Черкащині.
Ще вагоміше підтвердження дала Велика Палата Верховного Суду. У постанові від 27 листопада 2024 року суд прямо зазначив: домашнє виробництво або зберігання самогону без мети продажу, а також придбання такого алкоголю належать до адміністративних проступків за статтями 176 та 177 КУпАП.
Тож норма стара, штраф маленький, але закон її досі визнає.
А як тоді магазини продають самогонні апарати? Ось тут і починається найцікавіше.
В Україні дистилятори лежать у відкритому продажу. Їх продають спеціалізовані магазини та великі онлайн-майданчики. Причому продавці не завжди ховаються за нейтральним словом «дистилятор». У каталогах прямо зустрічається назва «самогонний апарат».
На перший погляд маємо повний абсурд: купити товар дозволяють, а тримати його вдома для виробництва самогону – вже проблема.
Секрет ховається у формулюванні статті 176.
Вона не встановлює окремого покарання за роздрібний продаж такого обладнання. Норма говорить про виготовлення або зберігання апарата без мети збуту.
Магазин тримає товар саме для продажу. Тому буквальний зміст статті 176 на таку ситуацію не поширюється.
Для покупця ситуація інша. Сам факт купівлі апарата стаття 176 окремо не називає правопорушенням. Але якщо людина тримає вдома апарат саме для виробництва міцного алкоголю і не має мети його продавати, текст статті вже прямо описує таку ситуацію.
Саме тому фраза «самогонні апарати в Україні дозволені» потребує уточнення.
Продаж обладнання як товару і домашнє самогоноваріння – з погляду закону це різні речі.
А якщо робити алкоголь легально?
Тут теж відбулися зміни.
Сучасне українське законодавство вже має окреме поняття «мале виробництво дистилятів». Закон №3817-IX дозволяє таким підприємцям виробляти власні спиртові дистиляти та напої на їх основі. Але це вже господарська діяльність із ліцензією, вимогами до виробництва, обліку та продажу.
Закон визначає мале виробництво дистилятів як суб’єкта господарювання, у якого обсяг продажу спиртних напоїв не перевищує 10 тисяч декалітрів за календарний рік. Для обладнання теж існує окрема межа потужності.
Тобто держава вже передбачила легальний шлях для невеликих виробників крафтових міцних напоїв.
Але «поставив апарат на кухні та нагнав кілька літрів для себе» до цієї моделі не належить.
Парадокс із присмаком 1987 року
У підсумку маємо доволі дивну картину.
Україна у 2026 році має сучасний закон про малих виробників дистилятів, ліцензії та легальний продаж крафтового алкоголю. В інтернеті відкрито продають десятки моделей побутових дистиляторів і навіть товар із прямою назвою «самогонний апарат». Водночас у Кодексі досі живе стаття, коріння якої веде до радянської антиалкогольної політики 1980-х.
Тож відповідь на головне питання проста: гнати вдома самогон для себе в Україні формально не дозволено. Стаття 176 КУпАП за це передбачає штраф від 51 до 170 грн.
Самогонний апарат при цьому цілком реально придбати у звичайному магазині. Сам продаж обладнання ця стаття не забороняє.
Ось і виходить правовий парадокс: магазин може поставити самогонний апарат на вітрину, продати його покупцю та видати чек. А далі для нового власника починається зовсім інша історія – та сама, яку українське законодавство пише ще з 1987 року.
Читайте також: