Колишні члени Громадської ради при Броварській міліції продовжують проводити прийом громадян. Навіть попри те, що юридично Громадської ради при міліції ВЖЕ немає, а при поліції ЩЕ. У такий спосіб члени колегіального органу продовжують тримати зв’язок між правоохоронними органами і громадою.
9 грудня, у Броварській поліції цього разу прийом громадян проводила громадський активіст Олена Сіверська.
Перше питання, яке розглянула пані Олена — побиття мешканки Броварів Ганни Марченко близько півроку тому і повне ігнорування цього факту міліцією і конкретного слідчого.
Як розповіла Ганна Антонівна, півроку тому, а саме 3 червня вона у своєму будинку по вулиці Марії Лагунової, 10 А вийшла вранці з квартири і побачила сусідського хлопчика Іллю Гардашевича (вік приблизно 12 років). Хлопчик стояв у коридорі і… справляв свої фізіологічні потреби.
Уже пізніше виявилося, що тато хлопчика, Едуард, привів до себе жінку (мама, наскільки стало зрозуміло зі слів Марченко, залишила сім’ю) і зачинився з нею в «інтимній обстановці», а неповнолітнього сина виставив у коридор — «щоб не заважав».
Не встигла Ганна Антонівна зробити навіть зауваження, як батько хлопчика Едуард вискочив у коридор і почав бити її ліктями та кулаками. Налякана жінка ледь сховалася у сусідній квартирі.
«Сім’я там зовсім неблагонадійна», — розповіла Ганна Антонівна, — «Цей Едуард — наркоман та ще й п’є. Коли мене бив, було видно, що перебував у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння».
Далі, за словами жінки, від побоїв їй стало дуже погано. Настільки, що мусили викликати швидку. «Повірте: пів обличчя у мене було в синцях. І ось тут цікавий момент: коли сусіди викликали міліцію, правоохоронці не захотіли їхати. Лише, коли ми викликали швидку, і вже з медичної установи був сигнал до міліції, лише тоді вона приїхала. Мене побили ще до шостої ранку, «швидку» викликали о 8.30, а міліція приїхала аж після 11.00», — повідала пані Ганна.
Найдивовижніше, зі слів пані Марченко, почалося далі. Була проведена експертиза, зняті побої (жодних довідок, жодних документів при цьому жінці на руки не дали), а потім слідчий Броварської тоді ще міліції Жернов справу…закрив. Єдине, що сказав (за словами потерпілої) — за відсутності свідків.
Як розповіла далі Ганна Антонівна, вона змушена була йти до цього ж слідчого (на той час пройшло уже кілька місяців) і розбиратися — чому справу закрито. «Після того, як я з Жерновим мало не полаялася, запитала прямо — чому закрив мою справу, слідчий її поновив. Але потім, через якийсь період — знову закрив!», — повідомила потерпіла.
За словами Марченко, вона змушена була звертатися до заступника Броварського міжрайонного прокурора Мухіної Людмили.
За словами жінки, Людмила Володимирівна втретє (!) відкрила кримінальне провадження, але згодом повідомила — справа пані Марченко «зникла».
«Пані Людмила сказала підійти через тиждень, але потім мені повідомили, що вона захворіла. Не знаючи, як далі чинити, змушена зараз звертатися до активістів та Громадської ради», — схвильовано сказала жінка.
Як розповіла колишній член Громадської ради при Броварській міліції Олена Сіверська, тимчасово в. о начальника Броварської поліції Олег Янчинський запевнив, що по кожному факту звернення громадян буде проведена перевірка, результати якої будуть повідомлені потерпілій стороні та Громадській раді.
Звичайно, на прийомі ситуація подана лише з одного боку, і публічна позиція щодо своїх дій ані громадянина Едуарда Гардашевича, ані слідчого Жернова не озвучена. Але якщо слова потерпілої громадянки Марченко є правдивими, то:
а) десь по цій землі ходить неадекват, наркоман і п’яниця, який у неконтрольованому стані може покалічити або, крий Боже, ще вбити когось (дякувати Богу, ця жінка залишилася живою і не скаліченою);
б) десь по цій землі ходить працівник правоохоронних органів, який виконує свою роботу недбало, неякісно, ігноруючи та «закриваючи очі» на дії злочинця;
І хто з них буде більше винен, коли ситуація, не дай Боже, повториться і, не дай Боже, з непоправними наслідками?
Далі буде…
